Ось список книг, заборонених до поповнення фондів у московських бібліотеках. І що ми бачимо? Ну добре: Оруелл. Тут ясно. Бо хтось допитливий прочитає і зрозуміє — там все про сьогоднішню Москву. Ну, ясно про Войновича. З його "Москва 2042" можна провести аналогії. І там Путін бачить себе героєм (якщо, звичайно, читав). Ну, добре, харизматичний, старий добрий вічний дисидент Михайло Веллер. Цей усім владам був незручним і показував дулі. Ну, ясно з Віктором Суворовим (він же Резун). Тут начитаєшся "Лєдоколов" і коню ясно стає, що агресивність імперії — то її суть. Ну, з натяжкою ще можна скасувати Акуніна (у нульових сильно я ним зачитувався). Хоча більшість його історично-детективних романів ніяк не посилюють ненависть до режиму. Тут більше особиста неприязнь когось із цензорів. І особисте до Латиніної чи Невзорова. Просто через те, що виписалися із рускіх. З дуже великою натяжкою можна списати — покійного Едуарда Лімонова, який в кінці життя став нацболом і дратував владу. Хоча його рання творчість — це просто лютий антирадянський треш, але ж у кінці життя харківський чувак з прізвищем Савенко став більшим і шовіністичнішим рускім, ніж 99% рускіх. Але за що Свєтлану Алексєєвіч? Просто за пацифізм? Але ж забанити в бібліотеках нобелівську лауреатку — моветон. А до того ж вона сама кругом клянеться "в любві к рускай культурє". За чьто? А Євген Гришковець весь із сєбя рускій-рускій. Про "кримнаш" співав всю дорогу. За чьто? А Стівена Кінга за що? Поясніть? Я, здається, перечитав його всього і не помітив і краплинки наїзду на рускій мір. А бідну Джоанн Роулінг і Гаррі Поттера навіщо викидати? Висновок: Мордор пускає під ніж і тих, кого ідеологічно ненавидить і випадкових авторів. "Лєс рубят - щєпкі лєтят". Все, як вчив таваріщ Сталін. Забороняти й палити книги — це звичайно ж не класичний фашизм? - А какая тут связь? - спитає якийсь дядя Вова із Тамбова. Який усіх перерахованих авторів не читав. Але засуджує.

Читати повністю