Ця тема давно обговорюється у військовій та експертній спільноті Заходу, в політичній, до речі, також, хоча і непублічно. Я є великим фанатом такого підходу в принципі — не тільки стосовно військ, але й інфраструктури. Однак те, як зараз це обговорюється, ставить перед нами декілька непростих питань. По-перше, ці війська можуть розміщуватися таким чином, щоб не створити враження прямої залученості Заходу до війни, а такого враження там дуже не хочуть, через загрозу ядерної ескалації. Тобто потрібно рішення про стале припинення вогню з усім необхідним "антуражем". По-друге, якщо це рішення буде прийняте і реалізоване до повної деокупації, то це створить майже класичний "корейський" сценарій з присутністю сил по обидві сторони. Читайте також: Третій. Вирішальний По-третє, умови безпеки для цих військ на нашій території передбачатимуть координацію з нашими союзниками всіх дій щодо території РФ та, в разі незавершеної деокупації, також й окупованих територій. Тобто процес звільнення окупованих територій може стати можливим лише політичним шляхом. І нарешті, по-четверте, це може стати своєрідним "лайтовим" варіантом НАТО для нас на невизначену перспективу і стати замінником справжнього НАТО. Читайте також: Чому Путін перемагає? Список непростих питань та викликів можна продовжити, водночас цей варіант дійсно надає нам реальні важелі, без яких ми не будемо почуватися в безпеці. В якийсь момент ми можемо постати перед дуже непростим вибором і робити його буде потрібно свідомо, з детальним стратегічним аналізом всіх "плюсів" та "мінусів", звісно, на фоні тих можливостей та умов, які в нас будуть. Джерело Про автора. Павло Клімкін, дипломат, ексміністр закордонних справ України Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю