Молоді активісти з Португалії подали позов до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) проти 32 країн, звинувачуючи їх у недостатніх діях у боротьбі зі зміною клімату та порушенні їхніх прав людини. Читати повністю

Нижня палата парламенту Швейцарії відхили пропозицію верхньої палати щодо зміни правила реекспорту зброї до країн, які беруть участь у воєнних конфліктах.Читати повністю

Про це він розповів в етері Еспресо. "Другий день триває антитерористична операція у Харкові. Це відкрита інформація і всім відома. Перекриті в'їзди у місто. І вчора 26 вересня, і сьогодні утворилися великі затори на в'їзд у Харків. Відбуваються перевірки як у самому місті, так і на блокпостах та трасах. Це все робиться дуже потужними силами", - розказав депутат Харківської районної ради. Богдан Ткачук додав, що вздовж кордону з РФ також йде посилення доріг, блокпостів, населених пунктів. Тобто це райони Вовчанська,  Богодухова, Куп'янська, Харкова. "Така операція на Харківщині проводиться вже не перший раз, попередні були восени минулого року та навесні цьогоріч. СБУ та інші структури не доповідають, кого вони власне шукають. Однак ми розуміємо, що це і корегувальників, і людей, які намагаються до нас потрапляти. Або колаборантів, які зараз намагаються проникнути під різними документами і якось повернутися до мирного життя. Тобто всі ці моменти відпрацьовуються. Зазначу, що до російського кордону 30 км, тому вся ця зона відпрацьовуються щодо заходу ДРГ", - пояснив Ткачук. За його словами, ближче до Куп'янська, Вовчанська, більше лісів, заболочених місць і там проникнути влітку та у цей період є можливість, тому ворожі ДРГ роблять спроби зайти, щоб трохи підтягти наші сили на їхнє виявлення та протидію. 23 вересня Центр нацспротиву повідомляв, що росіяни планують диверсії на кордоні з Харківською та Сумською областями 25 вересня у Куп'янському районі Харківської області наземна й повітряна розвідки бригади "Сталевий кордон" виявили диверсантів, які перейшли кордон і намагались укріпитися Читати повністю

Про це повідомляє поліція Київської області. ДТП сталось на Обухівщині. За попередньою інформацією, водій BMW, не переконавшись у безпеці маневру, виїхав на зустрічну смугу та зіткнувся з вантажівкою. Внаслідок події загинули 28-річний водій, 24-річна пасажирка та немовля. "На місці продовжують працювати правоохоронці, представники ДСНС та медики", - йдеться у повідомленні. У неділю, 24 вересня, на трасі Н-11 "Миколаїв - Дніпро" неподалік від селища Мар’ївка Баштанського району зіткнулися три автомобілі. Унаслідок ДТП є загиблі та поранені. Читати повністю

Адже ані сам Гунька не був звинувачений у воєнних злочинах, ані 14-а гренадерська дивізія фронтових військ СС "Галичина", в якій він служив під час другої світової, не визнана злочинною організацією. І це не просто слова – цей висновок був підтверджений розслідуванням так званої "комісії Жюля Дешена" у тій таки Канаді. Розслідуванням, проведеним, зокрема, на вимогу Центру Симона Візенталя.  <img alt="Ярослав Гунька" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/306000_307000/306841_image_new_960x380_0.webp" title="Ярослав Гунька"> Фото: з загально доступних джерел Щоправда, непричетність до злочинів, сама по собі не робить людину героєм (а саме так Гуньку представив спікер на засіданні парламенту), і не скасовує факту служби в частині, що воювала на боці вермахту. Вермахт, між іншим, теж не був визнаний злочинною організацією, і німецьких військовослужбовців притягали до відповідальності лише в індивідуальному порядку. Проте ставлення до армії Третього Рейху в країнах, які стали жертвами нацистської агресії, або були членами антигітлерівської коаліції, визначається не лише судовими вироками. Та й в самій Німеччині службою в її лавах наразі не пишаються. Скандальності всій цій історії додала ще й та обставина, що й депутатів, і канадського ж прем’єра, і українського президента, почути якого парламент, власне, і зібрався, по суті поставили перед фактом. І цей факт вже став доконаним, повернути час чи якось "переграти" ситуацію вже не вийде. Гунька був присутнім, його представили як  "героя другої світової" і в цій якості вшанували аплодисментами. Можна звичайно закидати західній публіці упередженість. Сформовану за майже півстоліття після другої світової, і по суті без нас – бо ніякої незалежної України увесь цей час не існувало. А ось Москва, звичайно, впливала. Свідомо і цілеспрямовано. Але як там було, ставлення європейської й американської громадської думки до Гітлера як до втілення абсолютного зла є так само беззаперечним, доконаним фактом. Як і те, що кожен, хто воював у тій війні на боці Німеччини, вона сприймає як того, хто став на бік зла. Можливо, не з власної волі, під примусом, обманом чи керуючись якимись високими мотивами… але все ж на бік зла. Зрештою, і самі українці, апелюючи до світової спільноти із закликом про підтримку та допомогу, постійно використовують очевидні аналогії між діями нацистів в середині XX сторіччя і діями сучасної Росії. Без напівтонів, не вишукуючи нюансів, не копаючись у мотивах – бо спирається саме на зцементоване ставлення до Гітлера, його поплічників та колаборантів. І правильно робимо. Бо комунікація – це робота насамперед з емоціями та сталими образами.  Коли нагадуємо, що Сталін був від початку не супротивником, а союзником Гітлера, який разом з ним ділив Польщу й усю Східну Європу, — зміцнюємо впевненість, що співробітництво з нацистами має засуджуватися. Коли згадуємо про боротьбу УПА на два фронти –  позиціонуємо її як силу не лише антисталінську, а й антигітлерівську, а відтак силу, що стояла на "світлій стороні історії".  Але в цьому контексті міркування, що "все не так однозначно" і "не будь-яка співпраця з вермахтом є поганою", можливо й припустимі в дискусіях істориків чи навіть аматорів від історії (хоча і тут треба стежити за словами), виглядають радше як "розмивання фокуса" - може й несвідоме, але від того не менш ризиковане. Ні, я можу зрозуміти вчених, для яких сумнів – це робочий інструмент. Проте в такому випадку йдеться не про науку, а про політику. Політику, яку визначає війна. В умовах війни потрібно керуватися чіткими й недвозначними критеріями – робить та чи інша дія Україну сильнішою, а ворога слабшим, наближає нашу перемогу чи зменшує українські втрати. Якщо так – то її треба вітати й підтримувати. Все інше – може й почекати.  Це не означає, що треба комусь затуляти рота. Чи поступатися правдою – навіть заради найближчих друзів та союзників. Досліджувати власну історію, осмислювати її й давати оцінки безумовно потрібно. Бо без цього ми просто не зможемо рухатися в майбутнє. Але в належному місці та в належний час. І це теж, як на мене, доконаний факт. Спеціально для Еспресо Про автора. Олексій Мустафін, український журналіст, телевізійний менеджер, політик, автор книжок науково-популярного спрямування Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.Читати повністю