Обираємо сімейного лікаря (реформа первинної ланки медицини)

[Serpent]

3 годин тому, Bliksss сказано:

4 годин тому, AgentSmith13 сказано:

свол під наглу пику (чи зненацька з'являється команда "ініціативних знайомих з активною громадянською позицією і веселими підручними засобами"

"мля" і до чого воно довело?

Був уже в нас товариш, який діяв подібними методами.

AgentSmith13, є бажання повторити його долю? Тоді купуй ствола і вперед. Потім викладеш відео і розкажеш як усе пройшло. Але щось мені підказує, що все обмежиться гнівним набиванням буковок на форумі. А триндіти - то, як відомо, не мішки тягати. Пиши ще.

[AgentSmith13]

В 15.12.2018 в 16:59, Serpent сказал:

Був уже в нас товариш, який діяв подібними методами.

AgentSmith13, є бажання повторити його долю? Тоді купуй ствола і вперед. Потім викладеш відео і розкажеш як усе пройшло. Але щось мені підказує, що все обмежиться гнівним набиванням буковок на форумі. А триндіти - то, як відомо, не мішки тягати. Пиши ще.

Див. вище, там я описав, як за милу душу під відео нагла пика сідає на сраку, і без "ствола" (який поки що легально купити не можна - закон не дозволяє, а "ружжо" - велике і незручне ). Але ж чукча не чітатєль, ага. 

З автоматом по місту не ходжу - автомата не маю , і, якби мав би - не ходив би. Бо то вже Дикий Захід якийсь буде, як так кожен почне.

 

В 15.12.2018 в 13:42, Bliksss сказал:

"мля" і до чого воно довело?

P.S. Cбушники з а тобою - плачуть, та ні - ридають, ОЙ, ТИ - напевно, вже попав....сказати під яку статтю? (де працюєш, як звати і т.п.- все відомо,ти сам розказав)

Якщо вимагають значні суми, заява в "органи" не допомагає (доказів то немає), в людини є законний ствол і бажання саме заставити написати хабарника заяву з повинною (заяви написати "куди треба" - часу немає, ловити корупціонера треба тут і зразу, не дурень же він чекати, поки ти в прокуратуру з'їздиш), і здати його "куди треба", а не "розстріляти на місці" - не доведе ні до чого (максимум - дозвіл заберуть, і то, якщо хабарник, проти якого всі докази, доведе, що йому, нещасному, погрожували). Я там альтернативу стволу написав - пару знайомих "спортивної статури" - і рукоприкладства навіть не треба, сам все напише, і на відео розкаже.

СБУшників - боюсь-боюсь... Чи я десь закон порушив? Чи вони вже за неприйняття корупції хапати почали? За заклик до боротьби з нею? За думку? Більше того, за заклик вдосконалити законодавство, саджати хабарників і наповнювати при тому бюджет держави? Щось не чув такого...

Ну і читаємо трошки законодавства - затримання особи, що вчинила злочин (так, так, я саме писав, що хабарника треба не "пи*дити", стріляти, чи в ліс вивозити, а здати його правосуддю - по морді вихватить раз, і брати продовжить згодом, а сидіти все ж пару років і менш приємно, доступ до кормушки закриється,  та і приклад гарний для бажаючих ):

Спойлер

1. Не визнаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосеред­ньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчи­нила злочин, і доставлений її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, неособі хабхідних для затримання такої особи. 2. Перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, виз­нається умисне заподіяння особі, що вчинила злочин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має наслідком відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

 

1. Відповідно до ст. 38 КК правомірне затримання злочинця потерпілим або іншими особами — це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення особистої свободи особи, яка вчинила злочин, і доставлення її ор­ганам влади, якщо вони були необхідними для затримання і відповідали небез­печності вчиненого посягання та обстановці затримання злочинця.

2. Затримання злочинця є суб'єктивним правом потерпілого чи інших осіб. Якщо вони не скористалися цим правом, то це не тягне для них будь-яких юридичних наслідків.

3. Положення ст. 38 КК поширюється на потерпілих та інших осіб. По­терпілими визнаються особи, яким злочином безпосередньо заподіяна чи створена реальна загроза заподіяння фізичної, матеріальної чи моральної шкоди. Іншими особами — суб'єктами затримання злочинця можуть бути свідки-очевидці та особи, яким відомо з будь-яких джерел про вчинений злочин певною особою тощо.

Положення ст. 38 КК не поширюються на працівників правоохоронних органів та інших службових осіб, на яких покладено юридичний обов'язок затримувати осіб, що вчинили злочини. Це пояснюється, по-перше, тим, що метою затримання злочинця є доставлення його відповідним органам вла­ди, а зазначені особи самі є представниками такої влади. По-друге, ст. 38 КК передбачає правомірність затримання лише безпосередньо після вчи­нення злочину, тоді як представники влади зобов'язані затримувати зло­чинців у будь-який час. І нарешті, по-третє, правомірність дій службових осіб по затриманню злочинців та заподіяння ними при цьому шкоди перед­бачена спеціальними законами (наприклад, законами України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р., «Про прикордонні війська України» від 4 листопада 1991 р., «Про оперативмо-розшукову діяльність» від 18 люто­го 1992 р. тощо).

 

4. Право на затримання особи, що вчинила злочин, виникає при наяв­ності для цього певної підстави. Такою підставою є вчинення злочину в об­становці, яка викликає необхідність негайного затримання злочинця для до­ставлення його відповідним органам влади.

5. Стаття 38 КК передбачає право потерпілого та інших осіб на затриман­ня особи, яка щойно вчинила злочин. Затримання особи, яка вчинила адміністративне порушення чи службовий проступок, а також суспільне не­безпечне діяння, що не є злочином (наприклад, вчинене особою, що не до­сягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, чи неосуд­ною особою), ст. 38 КК не регламентує.

Злочин як підстава для затримання може бути умисним чи необережним, вчиненим однією особою чи групою осіб. В останньому випадку у по­терпілого та інших осіб є право на затримання всіх злочинців. Звичайно та­кою підставою служить очевидне для потерпілого або інших осіб злочинне посягання на правоохоронювані інтереси (наприклад, розбійний напад, крадіжка, посягання на життя або здоров'я людини тощо).

Переконання в тому, що затримується саме та особа, яка вчинила злочин, а не інша, повинно ґрунтуватися на усвідомленні затримуючим очевидності злочину. Якщо ж потерпілий чи інша особа помиляється щодо злочинності скоєного або особи злочинця, то питання про відповідальність за необгрун­товане заподіяння шкоди повинне вирішуватися за правилами затримання так званого уявного злочинця, що аналогічні правилам про уявну оборону (див. коментар до ст. 37 КК).

6. Вчинення навіть очевидного злочинного посягання не завжди свідчить про необхідність затримання злочинця для доставлення його відповідним органам влади (наприклад, немає такої необхідності у випадках, коли водій, що збив людину, надає допомогу потерпілому; особа, яка вчинила крадіжку, відома очевидцям і не намагається втекти з місця посягання; працівник ус­танови передав у бухгалтерію явно підроблений документ для незаконного отримання грошей і був викритий тощо). У такому випадку позбавлення особистої волі злочинця є невиправданим. І навпаки, якщо особа вчинила тяжкий чи особливо тяжкий злочин або після вчинення нападу намагається втекти з місця події, або є невідомою для потерпілого й інших осіб, або зни­щує сліди злочину тощо, то в подібних випадках існує явна необхідність в негайному затриманні злочинця для доставлення його відповідним органам влади.

7. Наявність зазначеної підстави свідчить про виникнення у потерпілого або інших осіб права на затримання особи, що вчинила злочин. Реалізація цього права потребує дотримання певних вимог (ознак), що характеризують:

1) мету затримання; 2) характер дій потерпілого чи інших осіб;

3) своєчасність затримання; 4) необхідність (вимушеність) заподіяння шко­ди при затриманні; 5) співмірність шкоди, заподіяної злочинцю при його за­триманні.

8. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КК метою дій потерпілого та інших осіб що­до злочинця є його затримання (позбавлення особистої волі) для доставлен­ня органам влади (у відділення міліції, прокуратуру, суд, виконком місцевої Ради, військовій владі тощо). Якщо ж дії щодо затримання злочинця були здійснені для досягнення іншої мети (наприклад, для самосуду), то це ви­ключає їх правомірність. Слід мати на увазі, що затриманню надає пра­вомірності наявність у затримуючого саме зазначеної мети, а не фактично досягнутий результат (наприклад, злочинець вирвався і утік тощо).

9. Затримання злочинця виражається в діях потерпілих або інших осіб, пов'язаних із позбавленням злочинця особистої свободи, а також заподіян­ням йому (у разі необхідності) шкоди. Такі дії збігаються з фактичними оз­наками об'єктивної сторони деяких злочинів, наприклад, незаконного поз­бавлення волі, убивства, завдання тілесних ушкоджень та інших насиль­ницьких дій, знищення або пошкодження майна тощо.

Затримання може визнаватися правомірною дією, якщо воно було здійснене на короткий час, тобто було короткостроковим. Час затримання, що є необхідним і достатнім для передачі злочинця органам влади, визна­чається конкретними обставинами затримання. Але в будь-якому випадку затриманий злочинець повинен бути нри першій же реальній можливості переданий органам влади. Затримання злочинця на тривалий термін за відсутності в тому необхідності не виключає відповідальності потерпілого чи інших осіб за ст. 146 КК.

10. Своєчасність затримання полягає в тому, що воно може бути здійсне­не лише безпосередньо (негайно, відразу ж) після злочинного посягання (закінченого чи незакінченого) — це так зване затримання по «гарячих» слідах. Таке обмеження права потерпілого та інших осіб на затримання особи, що вчинила злочин, пояснюється прагненням законодавця зменшити вірогідність помилки відносно особи, яка підлягає затриманню. Тому затри­мання, яке було здійснене потерпілими чи іншими особами через деякий час, тобто не безпосередньо після вчинення злочину, є неправомірним і не виключає відповідальності цих осіб за ст. 146 КК.

Затримання злочинця може мати місце під час вчинення ним злочину за умови, що цей злочин не створює підставу для необхідної оборони. Якщо після акту необхідної оборони злочинець робить спробу втекти з місця зло­чину, то у того, хто захищався, виникає право на затримання злочинця без­посередньо після вчинення ним злочину.

11. Необхідність (вимушеність) заподіяння шкоди злочинцю при його за­триманні виникає у випадках, коли злочинець намагається зникнути з місця вчинення злочину, чинить опір потерпілому чи іншим особам тощо, а у останніх відсутня реальна можливість без серйозної небезпеки для се­бе або інших осіб здійснити ненасильницьке затримання злочинця. Для оцінки необхідності заподіяння шкоди має значення число осіб по обидва боки, вік, фізичні сили, озброєність злочинця і громадянина, а також всі інші умови, що у своїй сукупності свідчать про відсутність реальної мож­ливості затримати злочинця без заподіяння йому шкоди. І навпаки, одне лише ухилення від затримання в обстановці, коли громадянин мав і усвідо­млював явну можливість затримати особу без заподіяння їй шкоди, так са­мо як і відсутність протидії з боку злочинця, свідчить про відсутність не- • обхідності в заподіянні шкоди. Якщо, проте, така шкода була усе ж таки за­подіяна, то це повинно тягнути відповідальність громадянина на загальних підставах.

Отже, необхідність заподіяння шкоди злочинцеві при його затриманні має місце там, де в обстановці затримання, що склалася, така шкода є виму­шеним заходом, необхідним для успішного затримання злочинця.

12. Співмірність заподіяної шкоди злочинцеві при його затриманні означає, що застосовані до нього в кожному випадку насильницькі заходи повинні мати визначені межі. Ці межі визначаються відповідністю шкоди, що за­подіюється, двом взаємопов'язаним обставинам, а саме: 1) небезпечності по­сягання і 2) обстановці затримання злочинця.

Небезпечність посягання визначається: а) цінністю блага, на яке спрямо­ване посягання, і б) характером і розміром шкоди, заподіяної цьому благу, або реальною загрозою заподіяння цієї шкоди. Тому, чим більш небезпеч­ним є посягання, тим ширшими є межі заподіяння шкоди для затримання особи, що його вчинила. Так, при ухиленні від затримання, наприклад, вбивці, ґвалтівника, учасника розбійного або бандитського нападу тощо співмірним є заподіяння йому тяжкої шкоди. І навпаки, при вчиненні пося­гання порівняно невеликої суспільної небезпеки граничним є завдання зло-чинцю нетяжкої шкоди (у всякому разі такої, що не перевищує середньої тяжкості тілесних ушкоджень), оскільки більш тяжка шкода явно не відповідала б небезпечності самого посягання.

Обстановка затримання злочинця — це умови, що характеризують ре­альні сили, можливості і засоби потерпілого або інших осіб для його успішного затримання. Така обстановка може варіюватися від відносно сприятливої до несприятливої для особи, яка затримує.

Відносно сприятлива обстановка означає, що потерпілий або інша особа має явну, наприклад, фізичну перевагу над злочинцем, який чинить опір, і усвідомлює, що має можливість успішно здійснити його затримання без за­подіяння тяжкої шкоди. У таких випадках необхідним і достатнім для успішного затримання є спричинення злочинцеві нетяжкої шкоди, тобто та­кої, що не перевищує середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Якщо ж у особи була реальна можливість затримання злочинця із застосуванням не­тяжкої шкоди, а вона, проте, усвідомлюючи цю можливість, заподіює йому тяжку шкоду, така шкода не може бути визнана співмірною, оскільки вона є явно більш ніж достатньою для успішного затримання.

Несприятлива обстановка затримання означає, що той, хто затримує, пе­ребуває у невигідному, програшному становищі порівняно із злочинцем і усвідомлює, що успішне затримання можливе лише у разі заподіяння зло­чинцю тяжкої шкоди. Разом із тим заподіяння такої шкоди може визнава­тися співмірним лише у випадку, якщо затримується злочинець, що вчинив злочин великої суспільної небезпеки (наприклад, умисне вбивство, розбійний напад, зґвалтування тощо).

Отже, заподіяння злочинцеві при його затриманні тяжкої шкоди (смерті або тяжких тілесних ушкоджень) повинно визнаватися співмірним лише у випадках, якщо така шкода була вимушено заподіяна особі, що вчинила зло­чин великої суспільної небезпечності, в несприятливій для потерпілого чи •інших осіб обстановці затримання цього злочинця.

13. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, означає, що злочинцеві при його затриманні заподіяна хоча і вимушена, але неспівмірна шкода. Відповідно до ч. 2 ст. 38 КК «перевищенням заходів, необхідних для затримання злочинця, визнається умисне заподіяння особі, що вчинила зло­чин, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або об­становці затримання злочинця. Перевищення заходів, необхідних для затри­мання злочинця, має наслідком відповідальність лише у випадках, среціаль-но передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу».

Із закону випливає, що перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, має місце там, де злочинцю умисно заподіяна тяжка шкода (смерть або тяжкі тілесні ушкодження), що явно не відповідає або небезпеці посягання, або обстановці затримання злочинця. Явність зазначеної невідповідності означає, що, по-перше, об'єктивно заподіяна злочинцеві смерть або завдання йому тяжких тілесних ушкоджень перебуває поза вся­ким сумнівом у різкій невідповідності або із ступенем небезпечності вчине­ного ним злочинного посягання або з обстановкою затримання злочинця, що склалася для потерпілого чи іншої особи. По-друге, і суб'єктивно така невідповідність повинна усвідомлюватися особою, що затримувала злочин­ця. Вирішальним є суб'єктивне ставлення особи, яка затримує злочинця, до заподіяної шкоди. Вона повинна усвідомлювати, що заподіювана нею тяжка шкода злочинцеві або явно не відповідає небезпеці вчиненого ним посяган­ня, або явно є більшою, ніж достатньо для затримання особи, що вчинила злочин. Інакше кажучи, перевищення меж заподіяння шкоди при затриманні злочинця можливе лише за наявності умислу.

При цьому слід мати на увазі, що через хвилювання, переляк, несподіван­ку посягання тощо потерпілий або інша особа може дійсно помилятися в оцінці небезпечності посягання або характеру обстановки затримання, що, природно, може позначитися на заподіянні злочинцю і більш тяжкої шкоди, за яку затримуючий не підлягає відповідальності.

Отже, перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, — це умисне заподіяння йому тяжкої шкоди (смерті або тяжких тілесних ушкод­жень), яка явно неспівмірна із ступенем небезпечності вчиненого посягання або явно не відповідає обстановці затримання злочинця.

Це дає можливість виділити два види перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.

Перший вид такого перевищення має місце там, де при затриманні осо­би, яка вчинила злочин відносно невеликого ступеня суспільної небезпеч­ності, потерпілий чи інша особа умисно вбиває злочинця або завдає йому тяжких тілесних ушкоджень. У такому випадку заподіяна злочинцеві тяжка шкода повинна визнаватися такою, що явно неспівмірна з посяганням неве­ликого ступеня небезпечності, хоч така шкода і може відповідати несприят­ливій обстановці затримання злочинця (наприклад, вимушене заподіяння тяжкої шкоди хулігану, який вчинив напад, не пов'язаний з посяганням на особу, але чинить опір проти затримання, свідчить про явну невідповідність цієї шкоди небезпеці вчиненого ним).

Зазначений висновок пояснюється тим, що в таких випадках тяжка шко­да відповідає лише обстановці затримання злочинця, але явно не відповідає небезпечності посягання (ч. 2 ст. 38 КК).

Другий вид перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, полягає в тому, що потерпілий чи інша особа, що затримує злочинця, усвідомлюючи свою явну перевагу над злочинцем, який, наприклад, чинить опір, умисно поз­бавляє його життя або завдає йому тяжких тілесних ушкоджень, тобто заподіює тяжку шкоду, явно більшу, ніж вона була необхідною і достатньою у сприят­ливій обстановці затримання (наприклад, умисне заподіяння смерті особі, яка вчинила умисне вбивство, в обстановці, коли очевидець мав і усвідомлював ре­альну можливість затримати її із заподіянням явно менш тяжкої шкоди).

Очевидно, що в таких випадках заподіяна злочинцю тяжка шкода хоча і є співмірною з великою небезпечністю посягання, але явно не відповідає сприятливій обстановці затримання злочинця, що склалася для потерпілого чи інших осіб.

Якщо суд визнає, що в діях потерпілого чи інших осіб є перевищення за­ходів, необхідних для затримання злочинця, у вироку слід зазначити, в чо­му саме воно полягає. Інакше кажучи, суд повинен у вироку навести обста­вини справи, які б свідчили про явну неспівмірність заподіяної тяжкої шко­ди незначному ступеню небезпечності посягання або сприятливій обстановці затримання злочинця.

14. Перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, тягне відповідальність лише у двох випадках, спеціально передбачених у статтях 118 (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця) і 124 КК (умис­не заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж не­обхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затриман­ня злочинця). Заподіяння злочинцю менш тяжкої шкоди, навіть при пере­вищенні заходів, необхідних для його затримання, не карається.

Якщо при перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця, йо­му умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть, дії винного за відсутності умислу на позбавлення життя підлягають кваліфікації за ст. 124 КК.

Про інші кримінально-правові наслідки перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, див. коментар до ст. 36 КК.

15. Затримання особи, що вчинила злочин, слід відрізняти від необхідної оборони за такими ознаками: 1) підставою для необхідної оборони є суспільне небезпечне посягання, безпосередньо спрямоване на заподіяння негайної і невідворотної істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, або іншій особі, а також суспільним інте­ресам чи інтересам держави; підставою для затримання злочинця є вчинен­ня ним очевидного злочину в обстановці, яка потребує негайного доставлен-ня його до відповідних органів влади; 2) за необхідної оборони захист виз­нається своєчасним, якщо він був здійснений під час суспільне небезпечно­го посягання; затримання злочинця визнається своєчасним, якщо воно було здійснене під час вчинення злочину, який не є підставою необхідної оборо­ни, або безпосередньо після вчинення злочину; 3) метою необхідної оборо­ни є захист правоохоронюваних інтересів шляхом негайного відвернення чи припинення суспільне небезпечного посягання; метою затримання злочинця є доставлення його відповідним органам влади; 4) при необхідній обороні співмірним визнається захист, який відповідав небезпечності посягання та обстановці захисту; при затриманні злочинця співмірним визнається виму­шено заподіяна шкода, яка відповідала небезпечності посягання та обста­новці затримання злочинця.

 

Хабарник -ЗЛОЧИНЕЦЬ? ЗЛОЧИНЕЦЬ! Кримінальний притому, і подекуди - гірший та шкідливіший за грабіжника, який телефони вириває в людей, кишенькового злодія, домушника чи шахрая якогось. Той, в кого він вимагає - потерпілий? ПОТЕРПІЛИЙ! От і все, хоч до приїзду поліції до батареї приковуй, щоб не втік. Не можна тільки завдавати тяжкої шкоди злочинцю, заподіяння менш тяжкої шкоди - не карається. Я там писав її заподіювати комусь? Інша справа - ПРОВОКАЦІЯ хабаря з метою когось підставити - от тут ініціатора можуть "нагнути" - можна нарватися на принципово "неберучого", або "підготовленого", який сам і відео запише, і 102 набере.

Затримувати самотужки ГРАБІЖНИКА, не ХАБАРНИКА, з активним нанесенням тілесних і застосуванням підручних важких предметів - доводилося особисто - і чомусь я досі на волі, а от злочинцю пощастило менше - лікарня + зона...

Чи вище описана людьми ситуація з цифрами, і навіть з ПРІЗВИЩАМИ - то норма, так має бути, давати кругом треба, і лікарю, і за екзамен в універі, і за нескладання про токолу поліцією, і за "вирішення питань" в суді, і за все?

P.S. Тов. майор, камери (а таке може кожен і смартфоном без всяких "мікробздюльок" зробити зараз, на відміну від 10-річної давності), як і ноута того (і ноута взагалі наразі), а відповідно - і відео з тими хабарниками (ну і ДУЖЕ високоморально навмисне створювати людині проблеми на рівному місці з надією поживитися і явними натяками на це) даавно не маю - камеру згубив, ноут вкрали 3 роки тому. Чи то просто страх, що рано чи пізно ера розквіту корупції завершиться, і всі почнуть їй активно протистояти?

P.P.S. Хабарів не даю принципово (а брати закон забороняє) - при жодному натяку на "дай на лапу" прохач йде в піше еротичне відразу. Диплом про вищу освіту маю (багато хто впевнений, що без "підмазу" всі сесії здати неможливо - то брехня, в нас за 5 років було 3 хабарника, послав і здав, і то всі не з нашого факультету, було раз навіть протилежне, за СПРОБУ підмазати один з викладачів тупо зарізав екзамен халявщику, і не дав перездати, щоб "умніка" вигнали), лікарі не зарізали поки, суди вигравав без адвоката і "підмазу"... Авто не маю, то з ДАІшниками не стикався. А от за виконану НАПЕРЕКІР БАМАЖЦІ РОБОТУ лікарем - коли, наприклад, ти ніфіга не можеш вже і зараз потрапити на операційний стіл в ЦЮ лікарню, а  в тебе на нозі нарив і вона вдвічі спухла  - колючку загнав в поході, і до понеділка ніяк не усміхається з суботи чекати - то заплатити за СВОЄЧАСНУ ДОПОМОГУ лікарю МОЖНА.

Як побороти корупцію в медицині я в темі писав - 1) достойна зарплата медика; 2) повна заборона приймати всілякі "благодійні внески" від фізосіб: 3) жорстке покарання за хабарі.

Для подолання в межах держави - треба міняти менталітет людей, щоб давати хабар було просто соромно, а брати - страшно (і купити хату/машину/злівтати на Канари за ті гроші без уваги до тебе органів - неможливо). А на це треба час + зміни в закони. Простіше епідемію хвороби подолати.

P.P.P.S. В разі, якщо час, так би мовити, є, і ніхто нікуди не спішить, не вимагає бабки "вже і зараз", замість "крутити" злодюгу самотужки, а потім доводити, що ти не верблюд, не погрожував нікому вбивством, не наносив тілесних, і довго-нудно судитися, накатати заяву таки можна і треба - і правоохоронні органи зроблять все самі - їм розкриття підвищувати ой як треба.

[sasha2008lk]

Трішки гумору)))

 

 

[jack74]

Обрати лікаря та перевірити фінансовий стан медзакладу тепер можна з телефону

Цитувати

опубліковано 17 вересня 2019 року о 14:12

 

17 вересня 2019 року в Україні запрацював інструмент на основі відкритих даних «Відкрита медреформа». Про це повідомили під час прес-брифінгу перший заступник Міністра цифрової трансформації Олексій Вискуб і голова Національної служби здоров’я України Олег Петренко. Інструмент реалізовано Агенцією журналістики даних у межах проєкту USAID/UK aid «Прозорість і підзвітність у державному управлінні та послугах/TAPAS».   

Десятого жовтня виповниться два роки, відколи Верховна Рада ухвалила закон, який дав старт медичній реформі. Одним серед найголовніших нововведень стала зміна принципу фінансування охорони здоров’я та початок запровадження електронної системи охорони здоров'я. Відтоді лікарні та лікарі-підприємці отримують гроші за послуги, реально надані пацієнтам, які обрали свого лікаря в цьому закладі. Гроші йдуть до закладів напряму, виплачує їх Національна служба здоров’я України (НСЗУ). Завдяки співпраці НСЗУ з Міністерством цифрової трансформації дані щодо першого етапу медреформи відтепер стануть доступними кожному на Єдиному державному вебпорталі відкритих даних. Разом із даними із системи публічних закупівель Prozorro вони стали основою для створення інструменту «Відкрита медреформа» (e.gov.ua/medical_reform).

 

Для кого цей інструмент

Візуалізація буде корисною для пацієнтів, які хочуть обрати лікаря, адже дозволяє легко проаналізувати завантаженість спеціалістів у будь-якому медичному закладі. Достатньо ввести ім’я-прізвище лікаря, адресу чи назву медзакладу (Центру первинної медико-санітарної допомоги) – і система надасть інформацію щодо кількості підписаних декларацій кожного із лікарів установи. 

За допомогою інструменту також можна оцінити фінансовий стан амбулаторії: скільки вона отримує коштів відповідно до кількості декларацій на кожного лікаря і на що витрачає. Інформація щодо завантаженості лікарів та матеріального стану установи дозволить громадянам прийняти виважене рішення щодо підписання декларації.  

Окрім цього, інструмент буде цікавим журналістам та громадським активістам, адже дає інформацію про перебіг медичної реформи загалом, а саме: 

• Кількість підписаних декларацій за областями. Середній показник тих, хто підписав декларації, становить 70% по країні. Найменша кількість підписаних декларацій – на півдні країни (в середньому – 65%). 

• Статистика кількості пацієнтів і виплат на одного лікаря. Більшість лікарів дотримуються рекомендацій і мають 900 (для педіатрів), 1 500–1 800 (для сімейних лікарів) і 2 000 (для терапевтів) укладених декларацій. Лише 6,5% лікарів підписали менше ніж із 500 пацієнтами договори, тоді як трохи більше 8% лікарів мають понад 2 000 пацієнтів. За умови, що лікар набрав оптимальну кількість пацієнтів, щомісячні виплати за одного лікаря складають приблизно 60 тисяч гривень. Як саме витрачати кошти і чому надати перевагу, вирішує сама лікарня або ж лікар, якщо він працює як ФОП. 

• Порівняння закупівель лікарень за 2017–2019 роки в різних областях. Із початком реформи лікарні почали купувати більше комп’ютерних систем, медичного обладнання, а також меблів, протипожежних систем і кондиціонерів. Найбільше зросли витрати на комп’ютерні системи, адже від лікарень вимагають переведення адмінроботи в електронну форму. 

«Розвиток відкритих даних залишається пріоритетом для нового Уряду, особливо у сферах, що проходять реформування. Тому ми створили цей зручний і зрозумілий для всіх інструмент, який дозволяє зорієнтуватися при виборі лікаря та проконтролювати використання державних коштів”, – зауважив Олексій Вискуб, перший заступник Міністра цифрової трансформації України.

НСЗУ стали першими, хто відкрив дані з медичної сфери в Україні. Оприлюднення набору даних про пацієнтів, лікарів та медичні заклади – це перший крок, на черзі – дані за програмою «Доступні ліки». Наразі вони доступні на дешбордах на офіційному сайті НСЗУ. 

«Зміни в системі охорони здоров'я України відбуваються разом із розвитком електронних інструментів. Декларація про вибір лікаря, електронний рецепт вже стали звичною частиною життя. НСЗУ працює за принципами прозорості та відкритості. Працює перш за все – в інтересах пацієнтів. Ми прагнемо, щоб ті зміни, які відбуваються в системі охорони здоров'я, були зрозумілими, а всі процеси – зручними та ефективними для них. І у цьому провідну роль відіграють електронні інструменти та сервіси», – Олег Петренко, голова Національної служби здоров'я України.

«Відкриті дані – це основа для прийняття обґрунтованих рішень та прозорості діяльності установ, що є необхідною умовою реалізації реформ у країні. І ми раді, що в цьому інструменті поєдналися усі ці компоненти. Пацієнти тепер можуть обирати собі лікаря, маючи повну і прозору картинку стосовно спеціалістів і медичних закладів, а громадськість у цілому – бачити, як змінилася медицина від початку реформи, мовою цифр. Це – черговий приклад вдалої кооперації державних установ, що відкривають дані, громадськості й бізнесу, що створюють зручні інструменти на їх основі, та міжнародної спільноти, яка надає технічну підтримку для їх реалізації», – зазначив Петро Матіяшек, керівник проєкту USAID/UK aid «Прозорість і підзвітність у державному управлінні та послугах/TAPAS».