Перейти до змісту

Новітня русифікація


Рекомендовані повідомлення

16 минут назад, SunSeth сказал:

Спірно. "Бл@ть" це - вигук. Бл@ть! Ну, що ж це х..ня! 

Пруф?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • Відповідей 901
  • Створено
  • Остання відповідь

Топ авторів теми

Що можна казати про пересічних громадян, якщо в Раді більша частина депутатів без жодного докору сумління розмовляє російскою і роздає російськомовні інтерв"ю українським каналам.   

  • +1 1
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

1 година тому, romaxa11 сказано:

Ряд цікавинок в освіті. Походу нас натягують на двомовність, причому не кремлядь і а наша владь.

Це реальний звіздець може бути коли приймуть. Схоже, що москалі не кисле бабло викидають на такі проекти.

  • +1 1
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

1 час назад, SunSeth сказал:

В Гуглі забанили?

Уявляєш? Сподівася ти допоможеш, та де там!

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

25 minutes ago, vaz75 said:

Уявляєш? Сподівася ти допоможеш, та же там!

Вот не треба усукабл@ть ситуацію!

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Прояснюється:

 

14657340_1074014302695102_33168048723286

Ось це - Юрій Кононенко.

З біографії: Юрій Кононенко. Майже все життя жив і працював у Москві. Також, окрім усього – керував піонерськими і комсомольськими організаціями. Працював також у Табачника відповідальним за мовну політику. У ТАБАЧНИКА. ЗА МОВНУ, так. Потім став консультантом у Лілія Гриневич Lilia Hrynevych ….. Зараз директор департаменту в МО.

Цитую майстра: «Ми взяли курс на двомовну, білінгвальну освіту». Цитата не від часів Табачника, а від учора. З розмови з Larysa Nitsoi /

Лілія Гриневич, в мене кілька питань до Вас:

Чому саме людина з Росії і з під Табачника – стала Вашим консультантом і працює в МО під Вашим керівництвом? Невже в Україні немає зовсім спеціалістів, які хоч би трохи зрівнялись з цим незамінним російським кадром?

Як сприймати слова Кононенка? І як сприймати, наприклад, Статтю 7, пункт 4 нового закону, який стверджує: «Заклади освіти можуть здійснювати навчальний процес мовою національної меншини»?

Як це - можуть? А державна мова? А державна політика?
Ви справді взяли курс на двомовну освіту? Та тільки чи двомовну?... Ви не знаєте як скінчила Білорусь взявши курс на двомовну освіту? Розбудовуєте такий собі перекручень білоруського варіанту у нас? Вирішено офіційно не називати російську державною, але зробити її такою де-факто? Я не розумію, це просто підривна робота кононенків, чи це загально-державницька лінія влади? Чи це може наївна надія на те, що асимільоване українство раптом різко самоусвідомиться в мить і самотужки здолає агресивного щедро профінансованого "брата"?

...
А тим часом в Білорусі відсоток білоруської мови у вишах досяг 0,2%... А спілкуються 3,9%.... Це кінець нації. Смерть. Країна без історії. Переможена. Асимільована. Це сталось після того, як з 1995-го, офіційно державною зробили російську. А на практиці це означало що, «Заклади освіти можуть здійснювати навчальний процес мовою національної меншини» . Ну тобто без пафосу про державні мови, але Ваш, пані Ліліє сьогоднішній варіант…
Те, що не міг зробити совок – зробив Лукашенко за 10 років.

Я не можу повірити в те, що все це відбувається під Вашим керівництвом. Дайте, будь ласка відповідь, як це все розуміти?

  • +1 5
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

В коментах на фейсбуці кажуть що цей штемп і Лілія Гриневич -міністр мають неформальні стосунки. Вагінальний контакт.  Ну поки так.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

On 13.10.2016 at 21:32, romaxa11 сказано:

Лілія Гриневич

хто це?

Це оте чудо, яке зробило дітям в 2-му класі табличку множення?

розстрілляти!

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • 2 тижня потому...
 
Цитувати

 

ІРИНА БУЛАНЕНКО Ірина Буланенко

Патріоти

– Пакет треба? – питає продавщиця у супермаркеті Івано-Франківська.

– Что? Я не понимаю! – дратується висока жінка біля каси.

Люди у черзі здогадуються, що вона – переселенка. Із тих, які наполягають, аби із ними говорили "на нормальном языке". На Прикарпаття перебралися понад 4 тисячі жителів Донбасу.

Озивається жінка у черзі за цією:

– Пакет – це "кульок". Ви в Україні, маєте знати мову.

Висока обертається, відкриває рота, але нічого не може сказати. За нею стоїть чорношкіра жінка з дредами. Черга регоче.

Історію розповіла подруга Оксана з Івано-Франківська. Вона була свідком цієї словесної перепалки.

– Пригадалися дві історії, – продовжує Оксана. – На початку війни в медуніверситеті Івано-Франківська побилися двоє афроамериканців із Конго. Один – із першого курсу вчився тут. А другий – приїхав із донецького вузу. Той, що перевівся, назвав франківського "бандерівцем", цей – заїхав у пику. Бійка переросла в масову. Кажуть, у деканаті обох хотіли вигнати з університету. Але група "бандерівця" заявила: якщо його – то і нас.

А на одному з факультетів столичного університету імені Шевченка найбільшими патріотами України виявилися китайці. Викладачка англійської запитала у групи, чи не заперечуватимуть, якщо вона дещо пояснюватиме російською. Ніхто не був проти. Окрім трьох китайців. Вони, їдучи в Київ, вчили українську.

 

 

  • +1 3
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

54 хвилин тому, Юріч сказано:

Та хай 3,14здує, велика цаца мені знайшлась...

Дивує як квота у 30% може щось там ущемляти.

  • +1 2
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

1 минуту назад, alexvvv сказал:

Дивує як квота у 30% може щось там ущемляти.

 

30% ??? :blink: А чому не 70 хоча б? Що це за боягузська толерантність така?

  • +1 1
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

5 хвилин тому, Юріч сказано:

 

30% ??? :blink: А чому не 70 хоча б? Що це за боягузська толерантність така?

помилився, біля  30% то на пісні:

Цитувати

Окрім того, у законі сказано, що "телерадіоорганізації при здійсненні радіомовлення забезпечують не менше 60% добового обсягу ведення передач, в тому числі новинно-аналітичних блоків, розважальних передач (дикторами, ведучими радіопередач) державною мовою".

 

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Відчуваю необхідність звернутися до бізнесів, видань та інших організацій і діячів, що працюють в Україні.

Дехто з вас досі не підтримує, або дуже обмежено підтримує українську мову. Це стосується версій вебсайтів, мобільних застосунків, мови персоналу, масової комунікації, рекламних та інших інформаційних матеріалів тощо.



Не дуже зрозуміло, на що саме ви досі сподіваєтеся. В Україні за Конституцією є лише ОДНА державна мова. Іншої не буде. А якщо навіть раптом станеться диво і з'явиться друга державна (приміром, російська), то українська, як перша державна, нікуди не зникне.

Чи розумієте ви, що офіційна двомовність (навіть якби її було запроваджено) геть не означатиме можливість обирати мову? Жодного звільнення від застосування української не буде навіть у разі офіційної появи другої державної. Навпаки, це означатиме ЗОБОВ'ЯЗАННЯ дублювати все ОБОМА мовами. Отже, запровадження другої державної означало б ЗАКОНОДАВЧО ЗАКРІПЛЕНУ необхідність робити ПОДВІЙНУ РОБОТУ й нести ПОДВІЙНІ ВИДАТКИ.

Чи хоче ваш бізнес нести подвійні видатки там, де цього робити не треба? Звісно ж ні. Але підтримуючи явочним порядком використання російської в Україні, ви підштовхуєте і себе, і країну до "двуязичія", яке неминуче означатиме для вас витрачання додаткових грошей ні на що.

“Економлячи” зараз на українській ви фактично риєте яму самі собі.

При цьому УСІ, хто постійно живе в Україні, знають та розуміють українську. Якщо всі сайти, всі телеканали, всі видання, всі послуги в Україні раптом стануть виключно україномовними, це не викличе жодних проблем із розумінням у 99% населення. А для решти цілком підійде англійська.

Крім того, розвиток української одномовності на нашому ринку створює додаткові переваги для місцевих компаній у їхній конкуренції з іноземними гравцями та додаткові перепони для виходу чужих компаній на наш ринок. Зокрема, готові російськомовні рішення, контент та продукти, створені в (або для) Росії, Білорусі, Казахстані тощо не зможуть бути автоматично перенесені в Україну...

Отже бізнеси, ЗМІ тощо мають бути більше від усіх зацікавленими у встановленні та цементуванні в Україні УКРАЇНСЬКОЇ ОДНОМОВНОСТІ. Де-юре і де-факто. А отже, вони мають бути першими, хто повинен цьому сприяти, а не протидіяти.

І ще слід розуміти одну річ. Досі фактичне нехтування державною мовою деякими бізнесами та ЗМІ було можливим лише тому, що ані держава, ані українське суспільство не приділяло цьому питанню належної уваги.

Але після російської анексії українських територій та військової агресії Росії проти України ситуація стрімко й невпинно змінюється, і темп цих змін лише зростатиме.

І то не є просто ситуативний тренд, натомість це усвідомлений та логічний напрямок розвитку незалежної держави, зокрема й у мовній сфері, який довший час гальмувався лише інерцією певних верств та активною протидією російських агентів впливу в Україні. Але обидва ці чинники зараз слабнуть та зникають.

В Україні поступово, в тому числі й через тиск громадськості, підсилюється контроль за виконанням будь-якого законодавства, включно із мовним. Понад те, мовне законодавство стає жорсткішим. І відбувається це саме через фактичний саботаж української мови з боку багатьох бізнесів, ЗМІ тощо. Якщо гравці не демонструють доброї волі у мовному питанні, держава та суспільство змушені ставити їх у жорсткіші законодавчі та адміністративні рамки.

Кілька фактів для роздумів:

- Нещодавно Верховна Рада ухвалила закон про квоти на україномовну музику та мову ведучих на радіо, розроблений разом із представниками громадськості...
- Вже готується аналогічне законодавство для телебачення...
- Президент кілька разів у своїх виступах адресував послання власникам телеканалів, звертаючи їхню увагу на незадовільне становище української мови на ТБ, і закликаючи їх добровільно почати вирішувати цю проблему, не чекаючи ухвалення відповідних законів...
- Ще з 2007-го року в українському кінопрокаті законодавчо допускається лише україномовне дублювання іноземних фільмів…
- Зараз держава на законодавчому рівні закріплює свій намір фінансувати лише україномовне кіновиробництво...
- Громадські активісти та відповідні державні органи вже обговорюють в рамках робочих груп необхідність запровадження "мовної поліції" (на кшталт тієї, що давно діє у країнах Балтії) для контролю за мовною ситуацією у сфері послуг...
- Київрадою створена й запроваджується Концепція розвитку української мови, культури та виховання історичної пам'яті у жителів міста Києва на 2015-2020 роки…
- З 1-го січня 2017-го року Донецька віськово-цивільна адміністрація повністю переходить виключно на українську мову…

І це далеко не вичерпний список подібних заходів та ініціатив.

Окремо варто згадати активність недержавних органів та громадянського суспільства.

Щоразу менше українців стають толерантними до сумнозвісної позиції "какая разніца на каком язикє", активніше вимагаючи української мови обслуговування, масової комунікації та контенту. Найактивніші (кількість та дієвість яких також постійно зростає) вдаються до персонального та колективного тиску на бізнеси, контент-провайдерів та навіть на держоргани, в тому числі й у судовому порядку... Набирають обертів та прихильників числені мовні активістські групи, акції та флешмоби як в інтернеті, так і оффлайн... Тощо.

Результати не забарилися. Вже зараз багато ваших конкурентів роблять україномовні версії своїх матеріалів, а найпрогресивніші просто відмовляються від російськомовних версій, скорочуючи таким чином власні видатки, в тому числі й організаційно-логістичні. Зокрема нещодавно так зробила Планета Кіно IMAX. Там зрозуміли, що російсько-українська двомовність є складною та зайвою, однієї української цілком достатньо.

Нещодавно поки що російськомовний портал про роздрібну та інтернет-торгівлю Retail Community оприлюднив статтю з промовистою назвою “Языковой вопрос. Украинские интернет-магазины переводят свои сайты на украинский”, в якій експерти та гравці ринку аналізують цей тренд. Наведу показову цитату (мовою оригіналу):

“Пользователи, предпочитающие использовать украинский язык в повседневной жизни, крайне чувствительно воспринимают отсутствие соответствующей языковой версии сайта. В то же время пользователи, обычно предпочитающие русский, нормально воспринимают сайт на украинском языке.”

До речі, не варто всерйоз сприймати маніпулятивну статистику мовних налаштувань в інтернеті. Багато хто просто використовує мову, яка встановлена за замовчуванням (зазвичай це російська). Встановіть на своєму сайті за замовчуванням українську (або приберіть російську взагалі), і статистика обернеться на протилежну. Те саме стосується і пошуку в інтернеті, вибору фільмів тощо.

Багато людей (навіть інерційно російськомовних) в Україні вже не сприймають російську, як свою рідну, чи просто як “ще одну мову”. Щоразу більше людей усвідомлюють, що російська — це мова совка, окупантів українських територій та держави-агресора, ворога України №1. Цей імідж автоматично переноситься на тих, хто цю мову вживає, включно із бізнесами, ЗМІ, установами тощо. Тут йдеться перш за все про публічну сферу використання російської мови, хоча на побутовому рівні цю мову ще можуть толерувати (хоча також вже не скрізь, не всі, і не завжди).

Подумайте ще й про те, що сьогодні понад 90% дітей в Україні навчаються українською мовою, і російську майже ніхто не вивчає. Нові покоління знають лише усну російську, яку вони десь якось чують. Тобто кількість людей, які повноцінно й більш-менш якісно володіють в Україні цією мовою, щороку невпинно зменшується. Вже сьогодні російська в Україні все більше нагадує суржик та відчутно маргіналізується.

Висновки прості:

1. Російська мова не має жодних реальних перспектив в Україні.
2. Будь-яка російськомовна комунікація може бути легко замінена україномовною практично в усіх випадках.
3. Україно-російська двомовність — це зайва й невиправдано дорога річ. Якщо двомовність, то лише україно-англійська (це має сенс на відміну від). Та для більшості випадків однієї лише української більш ніж достатньо.

 

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Я зараз практично не шарюсь в неті. Пару сайтів з викладками останніх блогерських публікацій. Не витримую дебілізму, коли на перший погляд розумна людина аналітично пише всяку фігню про кацапів, про їмскорокапєц, про в Україні все добре, є майбутнє і це все російською мовою. Невже люди, які в кориткі тексти вміщають купу розумних соціологічних, економічних термінів не усвідомлюють всього маразму ситуації. "Я вам саабщаю что Рассіі скора капєц", "В Украинє всьо будєт харашо". Це реальна шизофренія, уламковість психіки і неможливість осягнути цілісного концепту. Я не можу вже читати цих дебілів, дебілів, які не усвідомлюють, що: Як казав путін, ви можете мене обзивати, матюкати будь-якими словами, головне щоб російською. І тут я з ним погоджуюсь. Сенсу в російськомовній Україні немає і події 2014-2016 років це прямо довели. Російськомовна Україна це не держава, а уламок імперії. Продовжуймо панове. З новим путіном наступна частина територій відійде імперії, тільки вже з вашими дітьми.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

27 минут назад, Cherman сказал:

Здивувався, що за останні декілька років, нічого не змінилося

 

Я ето, вибачаюсь)). Ви останні кілька років на машині не їздили чи радіо не слухали ???:)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Є Галичина - світові хіти і різнопланова українська музика (жодного кацапського чи кацапоговорящого); є Радіо24 - світові хіти, сучасна українська музика і кацапський рок - вже прорив, але формат небезпечний бо вносить сумнів, що нє всє оні одінаковиє, он нє поддєржал войну і т.д. Хоча не питання в тому чи он поддєржал чи нєподдєржал, а в тому що оного творчість пропагує кацапомовність і кацапоадекватність, яку феесбе дуже добре вміє використовувати; а далі муть мутняча у вигляді дебільного люксефем і інших кацапопропагандоновських каналів.

Складається відчуття, що гандони з ЗМІ спеціально поновій занурюють суспільство в рускоязичіє. Той же поцрєот зєлєнскій, щоб ти не знімав, наскільки якісно, актуально, якщо це кацапомовне - це шкода. Кожен з нас може відповідати виключно за себе. Іншого змінити практично неможливо, тому ота вся шушера, яка відкинула українську мову ще зустрінеться з красою рускогоміра. Для мене російськомовність в даній ситуації вказує на обемежене аналітичне мислення індивіда. Значить є в нього якийсь заблокований сектор, який не дає йому скласти пазлик до кінця.

  • +1 3
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

І члєнінана на місця наново розставити і червоним прапором на перше мая...

Русскоє наслєдіє, так склалось історично і ще купа причин по яких велика частина насєлєнія продовжує спілкуватись російською - це наслідок прямої терористичної діяльності. Для того щоб українця перетворити на хохла "какаяразніца", "мнєтакудобнєє", "ягарадская", в буквальному сенсі вбили мільйони, переселили мільйони і сотні тисяч змушені були втікати з своїх домівок на Захід, інтелектуальну еліту практично всю викорчували. Якщо якесь 30-40 літнє чмо, яке веде суперформатне радіо не змогло отримати цю інформацію, як і не вкурило що кацапи з нами воюють і відтяли по живому купу території, ще купу вбили в гівно, то нафіга та дебілота і витрачати час на його мовний кал?

  • +1 1
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Відчуваю необхідність звернутися до бізнесів, видань та інших організацій і діячів, що працюють в Україні.

Дехто з вас досі не підтримує, або дуже обмежено підтримує українську мову. Це стосується версій вебсайтів, мобільних застосунків, мови персоналу, масової комунікації, рекламних та інших інформаційних матеріалів тощо.

Не дуже зрозуміло, на що саме ви досі сподіваєтеся. В Україні за Конституцією є лише ОДНА державна мова. Іншої не буде. А якщо навіть раптом станеться диво і з'явиться друга державна (приміром, російська), то українська, як перша державна, нікуди не зникне.

Чи розумієте ви, що офіційна двомовність (навіть якби її було запроваджено) геть не означатиме можливість обирати мову? Жодного звільнення від застосування української не буде навіть у разі офіційної появи другої державної. Навпаки, це означатиме ЗОБОВ'ЯЗАННЯ дублювати все ОБОМА мовами. Отже, запровадження другої державної означало б ЗАКОНОДАВЧО ЗАКРІПЛЕНУ необхідність робити ПОДВІЙНУ РОБОТУ й нести ПОДВІЙНІ ВИДАТКИ.

Чи хоче ваш бізнес нести подвійні видатки там, де цього робити не треба? Звісно ж ні. Але підтримуючи явочним порядком використання російської в Україні, ви підштовхуєте і себе, і країну до "двуязичія", яке неминуче означатиме для вас витрачання додаткових грошей ні на що.

“Економлячи” зараз на українській ви фактично риєте яму самі собі.

При цьому УСІ, хто постійно живе в Україні, знають та розуміють українську. Якщо всі сайти, всі телеканали, всі видання, всі послуги в Україні раптом стануть виключно україномовними, це не викличе жодних проблем із розумінням у 99% населення. А для решти цілком підійде англійська.

Крім того, розвиток української одномовності на нашому ринку створює додаткові переваги для місцевих компаній у їхній конкуренції з іноземними гравцями та додаткові перепони для виходу чужих компаній на наш ринок. Зокрема, готові російськомовні рішення, контент та продукти, створені в (або для) Росії, Білорусі, Казахстані тощо не зможуть бути автоматично перенесені в Україну...

Отже бізнеси, ЗМІ тощо мають бути більше від усіх зацікавленими у встановленні та цементуванні в Україні УКРАЇНСЬКОЇ ОДНОМОВНОСТІ. Де-юре і де-факто. А отже, вони мають бути першими, хто повинен цьому сприяти, а не протидіяти.

І ще слід розуміти одну річ. Досі фактичне нехтування державною мовою деякими бізнесами та ЗМІ було можливим лише тому, що ані держава, ані українське суспільство не приділяло цьому питанню належної уваги.

Але після російської анексії українських територій та військової агресії Росії проти України ситуація стрімко й невпинно змінюється, і темп цих змін лише зростатиме.

І то не є просто ситуативний тренд, натомість це усвідомлений та логічний напрямок розвитку незалежної держави, зокрема й у мовній сфері, який довший час гальмувався лише інерцією певних верств та активною протидією російських агентів впливу в Україні. Але обидва ці чинники зараз слабнуть та зникають.

В Україні поступово, в тому числі й через тиск громадськості, підсилюється контроль за виконанням будь-якого законодавства, включно із мовним. Понад те, мовне законодавство стає жорсткішим. І відбувається це саме через фактичний саботаж української мови з боку багатьох бізнесів, ЗМІ тощо. Якщо гравці не демонструють доброї волі у мовному питанні, держава та суспільство змушені ставити їх у жорсткіші законодавчі та адміністративні рамки.

Кілька фактів для роздумів:

- Нещодавно Верховна Рада ухвалила закон про квоти на україномовну музику та мову ведучих на радіо, розроблений разом із представниками громадськості... 
- Вже готується аналогічне законодавство для телебачення... 
- Президент кілька разів у своїх виступах адресував послання власникам телеканалів, звертаючи їхню увагу на незадовільне становище української мови на ТБ, і закликаючи їх добровільно почати вирішувати цю проблему, не чекаючи ухвалення відповідних законів... 
- Ще з 2007-го року в українському кінопрокаті законодавчо допускається лише україномовне дублювання іноземних фільмів…
- Зараз держава на законодавчому рівні закріплює свій намір фінансувати лише україномовне кіновиробництво... 
- Громадські активісти та відповідні державні органи вже обговорюють в рамках робочих груп необхідність запровадження "мовної поліції" (на кшталт тієї, що давно діє у країнах Балтії) для контролю за мовною ситуацією у сфері послуг... 
- Київрадою створена й запроваджується Концепція розвитку української мови, культури та виховання історичної пам'яті у жителів міста Києва на 2015-2020 роки…
- З 1-го січня 2017-го року Донецька віськово-цивільна адміністрація повністю переходить виключно на українську мову…

І це далеко не вичерпний список подібних заходів та ініціатив.

Окремо варто згадати активність недержавних органів та громадянського суспільства.

Щоразу менше українців стають толерантними до сумнозвісної позиції "какая разніца на каком язикє", активніше вимагаючи української мови обслуговування, масової комунікації та контенту. Найактивніші (кількість та дієвість яких також постійно зростає) вдаються до персонального та колективного тиску на бізнеси, контент-провайдерів та навіть на держоргани, в тому числі й у судовому порядку... Набирають обертів та прихильників числені мовні активістські групи, акції та флешмоби як в інтернеті, так і оффлайн... Тощо.

Результати не забарилися. Вже зараз багато ваших конкурентів роблять україномовні версії своїх матеріалів, а найпрогресивніші просто відмовляються від російськомовних версій, скорочуючи таким чином власні видатки, в тому числі й організаційно-логістичні. Зокрема нещодавно так зробила Планета Кіно IMAX. Там зрозуміли, що російсько-українська двомовність є складною та зайвою, однієї української цілком достатньо.

Нещодавно поки що російськомовний портал про роздрібну та інтернет-торгівлю Retail Community оприлюднив статтю з промовистою назвою “Языковой вопрос. Украинские интернет-магазины переводят свои сайты на украинский”, в якій експерти та гравці ринку аналізують цей тренд. Наведу показову цитату (мовою оригіналу):

“Пользователи, предпочитающие использовать украинский язык в повседневной жизни, крайне чувствительно воспринимают отсутствие соответствующей языковой версии сайта. В то же время пользователи, обычно предпочитающие русский, нормально воспринимают сайт на украинском языке.”

До речі, не варто всерйоз сприймати маніпулятивну статистику мовних налаштувань в інтернеті. Багато хто просто використовує мову, яка встановлена за замовчуванням (зазвичай це російська). Встановіть на своєму сайті за замовчуванням українську (або приберіть російську взагалі), і статистика обернеться на протилежну. Те саме стосується і пошуку в інтернеті, вибору фільмів тощо.

Багато людей (навіть інерційно російськомовних) в Україні вже не сприймають російську, як свою рідну, чи просто як “ще одну мову”. Щоразу більше людей усвідомлюють, що російська — це мова совка, окупантів українських територій та держави-агресора, ворога України №1. Цей імідж автоматично переноситься на тих, хто цю мову вживає, включно із бізнесами, ЗМІ, установами тощо. Тут йдеться перш за все про публічну сферу використання російської мови, хоча на побутовому рівні цю мову ще можуть толерувати (хоча також вже не скрізь, не всі, і не завжди).

Подумайте ще й про те, що сьогодні понад 90% дітей в Україні навчаються українською мовою, і російську майже ніхто не вивчає. Нові покоління знають лише усну російську, яку вони десь якось чують. Тобто кількість людей, які повноцінно й більш-менш якісно володіють в Україні цією мовою, щороку невпинно зменшується. Вже сьогодні російська в Україні все більше нагадує суржик та відчутно маргіналізується.

Висновки прості:

1. Російська мова не має жодних реальних перспектив в Україні. 
2. Будь-яка російськомовна комунікація може бути легко замінена україномовною практично в усіх випадках.
3. Україно-російська двомовність — це зайва й невиправдано дорога річ. Якщо двомовність, то лише україно-англійська (це має сенс на відміну від). Та для більшості випадків однієї лише української більш ніж достатньо.

  • +1 1
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Звоню сьогодні в інет магазин "Розетка", мені відповідають "Здравствуйте, чем можем помочь?" Я такій на автоматі хотів вже російською говорити, але згадав про цю тему і почав українською. На мій маленький подив, хлопчина відразу заговорив українською і доволі непогано.

  • +1 1
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Для публікації повідомлень створіть обліковий запис або авторизуйтесь

Ви повинні бути користувачем, щоб залишити коментар

Створити обліковий запис

Зареєструйте новий обліковий запис у нашій спільноті. Це дуже просто!

Реєстрація нового користувача

Увійти

Вже є акаунт? Увійти до системи.

Увійти



×
×
  • Створити...