vasylhrt Опубліковано 17 Листопада, 2012 в 20:55 Поділитися #1 Опубліковано 17 Листопада, 2012 в 20:55 Для початку розміщую декілька фото: 1.Галицько-волинський князь Дмитро Любарт 2.Галшка Гулевичівна 3.Катерина Десницька-принцеса Таіланду 4.Олена Левчанівська 5.Тріо Мареничів 6.Григо́рій Олекса́ндрович Мачте́т, народився 15 вересня 1852 року в ЛУЦЬКУ. Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
Skorpio76 Опубліковано 17 Листопада, 2012 в 21:15 Поділитися #2 Опубліковано 17 Листопада, 2012 в 21:15 Лю́барт Гедимі́нович (Князь Луцький)Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я: Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка)Оле́на Пчі́лка (псевдонім Ольги Петрівни Косач)Миха́йло Пили́пович Кравчу́к - саме у його честь названа вулиця у ЛуцькуЛевицький Модест ПилиповичГуртовий Григорій Олександрович - краєзнавець.В'ячесла́в (Вацлав) Казими́рович Липи́нськийСтравінський Ігор Федорович (писав свої твори в Устилузі)Сашко Положинський — лідер гурту «Тартак», співак і шоумен.Анатолій Тимощук — український футболіст.Михалик Тарас ВолодимировичДосить великий список Видатних постатей в історії ВолиніВідомі постаті, пов'язані з Луцьком Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
kotykS Опубліковано 17 Листопада, 2012 в 21:19 Поділитися #3 Опубліковано 17 Листопада, 2012 в 21:19 Мало хто знає, але визначною особою Луцька свого часу був Балтазар Тишка. Священик і канонік луцької капітули у 1620—1630-х роках; фундатор і благодійник. За час своєї діяльності відзначився особливими успіхами у харитативній справі. Будучи каноніком, він зумів розгорнути таку активність, яка була під силу лише магнатам. Він уміло задіював фінансові ресурси волинської шляхти для функціонування позаконфесійних та позанаціональних установ: шпиталь, братство Милосердя, монастир ордену, що займався благодійною та медичною діяльністю. "Здавна хотів і прагнув зробити якийсь милосердний вчинок для людей нещасних, гідних християнського співчуття у місті Луцьку, де моє перебування хотів бачити Господь Бог, і де часто знаходив хворих, що лежали на вулицях, на землі і по гноях, позбавлені догляду та ґрунтовної провізії". Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
laska Опубліковано 17 Листопада, 2012 в 21:41 Поділитися #4 Опубліковано 17 Листопада, 2012 в 21:41 В'ячеслав Хурсенко Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
Vadimm Опубліковано 17 Листопада, 2012 в 22:11 Поділитися #5 Опубліковано 17 Листопада, 2012 в 22:11 Вацлав Земан Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
Gautama Опубліковано 17 Листопада, 2012 в 23:27 Поділитися #6 Опубліковано 17 Листопада, 2012 в 23:27 Вацлав Земан Тільки на днях написав, а вже посилання на статтю дають, радує Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
laska Опубліковано 18 Листопада, 2012 в 06:53 Поділитися #7 Опубліковано 18 Листопада, 2012 в 06:53 Богачук Олександр ТеофіловичМах Петро ПетровичЗінкевич Василь Іванович Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
kotykS Опубліковано 19 Листопада, 2012 в 12:40 Поділитися #8 Опубліковано 19 Листопада, 2012 в 12:40 Мало хто знає, але визначною особою Луцька свого часу був Кароль Франко. Неканонізований святий, член луцького домініканського конвенту. Помер у 1622 році в дуже молодому віці. Родом з Олики. Освіту здобув у єзуїтському колегіумі, згодом постригся в домініканці. Після смерті члени ордену взялися до його канонізації, проте ймовірно, внаслідок того, що тіло Кароля було знищене під час нападу козаків на Луцьк у 1648 році, процес був призупинений. Постать Кароля символізувала аскетичний ідеал домініканця, до якого прагнули монахи конвенту. "Він швидко став покірним і скромним, боявся жінок, в певні періоди харчувався лише хлібом та водою, займався самобичуванням, дуже ревно шанував ікону Луцької Богоматері, практикував мовчання й молитовні роздуми". Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
olex Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 08:58 Поділитися #9 Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 08:58 Юницький Анатолій Іванович - АКТОР ВОЛИНСЬКОГО ОБЛАСНОГО МУЗИЧНО-ДРАМАТИЧНОГО ТЕАТРУ ІМ. Т. Г.ШЕВЧЕНКА, заслужений артист України (1912 -1976 рр.). http://volyn-museum.at.ua/publ/volinskij_kraeznavchij_muzej/zhittevij_i_tvorchij_shljakh_junickogo_a_i_aktora_volinskogo_oblasnogo_muzichno_dramatichnogo_teatru_im_t_g_shevchenka/2-1-0-19 Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
Гетто Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 09:07 Поділитися #10 Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 09:07 Струцюк Йосип Георгійович Человек, который поведал мне очень много интересных историй. Кладезь мудрости, юмора и доброты. Респект Вам и уважуха Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
Гетто Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 09:22 Поділитися #11 Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 09:22 Ещё один человек, который несёт не только позитив, но и мастерство .... Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
Гетто Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 09:40 Поділитися #12 Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 09:40 Олександра Павлівна Кондратович Ещё один человек, с которым имею честь быть лично знакомым, и поддерживать дружеские отношения. Тоже кладезь мудрости юмора и доброты... Респект и уважуха Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
Гетто Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 10:02 Поділитися #13 Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 10:02 Петро Коробчук Ещё один человек, которій заслуживает внимания. В этом году стал номинантом Шевченківської премії.Так как мы работаем с ним в одном помещении, то и цыгарки стрелям в друг друга периодически... Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
Гетто Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 10:14 Поділитися #14 Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 10:14 Микола Мартинюк Тоже нормальный человек Но очень загружен работой, ибо обьединяет и преподавательство в ВУЗе и руководит одними из луцких издательств. Чувство юмора отличное Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
laska Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 10:22 Поділитися #15 Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 10:22 На жаль, уже покійний - великий талант - гончар Іван Панков Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
Гетто Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 10:42 Поділитися #16 Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 10:42 Мирослав Стефанишин Тоже нормальный человек у него на визитке все его заслуги не помещаются я отвечаю, ибо сам лично от него такую имею... Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
Гетто Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 11:11 Поділитися #17 Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 11:11 Валерія Маренича вспоминали ? не того, что был в трио, а того что сейчас . Чувак такие байки травит, что аж челюсть отвисает. Софию Ротару называет просто Сонькой... я гарантирую это.. лично не один раз чув... Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
Гетто Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 11:19 Поділитися #18 Опубліковано 25 Листопада, 2012 в 11:19 От Вінта тоже рулить (хоча і сусіди ) Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
Otto Kreer Опубліковано 14 Січня, 2013 в 07:59 Поділитися #19 Опубліковано 14 Січня, 2013 в 07:59 Вчора по одному з телеканалів передивився художній фільм "Юркові світанки" і згадав що головна героїня Тормахова Світлана Дмитрівна таки наша землячка. ЇЇ батько Герой Російської Федерації Тормахов Дмитро Дмитрович був командиром авіаційного полку у Луцьку у 60-х роках. Сім"я їх жила на вулиці Артема. Його дочка Світлана навчалася в одній з луцьких шкіл і десь у 66-67 роках вступила до театрального училища Щепкіна а пізніще і у Щукіна. По закінченні стала актрисою театру імені Вахтангова . Виявилось що у вікі про неї а ні слова .... Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
ODZER Опубліковано 14 Січня, 2013 в 11:33 Поділитися #20 Опубліковано 14 Січня, 2013 в 11:33 Віктор Антонович Лазарук Член Спілки письменників України з 1968 року. Автор книг „Синь озерна" (1963), „Музика верховіть" (1966), „Шацькі озера" (1975) , „Сині очі Волині" (1979), „Озерний дзвін" (1982), „Глаголи Землі" (1987), „Літораль" (1990), „Вікна" (1995), „Світязь" (2001). Ще в дитинстві Віктор Лазарук захоплювався поезією, любив слово. Творчість цього письменника, справді, перейнята любов'ю до чистого повітря, незайманого лісу, до незабруднених озерних плес і неляканих пташиних співів, словом, до жаданого, та не всюди можливого за бурхливої промислової доби середовища людського життя. З віршів автора „Озерного дзвону" постають вони яскраво, свіжо, особливо. Якщо в інших поетів тема захисту природи, як правило, периферійна, залежить від соціального за характером морально-ідейного ядра, то у Віктора Лазарука вона – центр його поетичної істоти. Рідна Ковельщина, мати Волинь надає йому не тільки жаги життя, а й глибокої і щирої ліричності. Два цікавих краєзнавчих нариси „Сині очі Волині" і „Шацькі озера" свідчать про поетичний хист автора. В його поезії ми не відчуваємо „краєзнавчої" замкнутості: маючи волинські та поліські пейзажі, він ставить питання ширші і завжди вміє знаходити зв'язки між своїми і загальнолюдськими сучасними боліннями. В поезії Віктора Лазарука природа виступає як безборонна й довірлива дитина, яку легко обдурити, перемогти, збезчестити. Можна сказати, що на Волині і навіть в Україні немає такого письменника, який би так болісно переживав за природу рідного Полісся. Скільки перепадало опальному авторові за його питання, які ніяк не хотіли вписуватися в рішення пленумів і авторитетних заяв чинів. Удари під він видихував не один рік. Своєю творчістю поет, прозаїк пробуджував щемкий біль і тугу за тим, що вже ніколи не повернеться у лоно рідної природи. То – вічний біль. Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
ODZER Опубліковано 14 Січня, 2013 в 11:38 Поділитися #21 Опубліковано 14 Січня, 2013 в 11:38 Володимир Лис, український журналіст, драматург, письменник автор роману "Століття Якова" http://uk.wikipedia....лодимир_Савович Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
ODZER Опубліковано 15 Січня, 2013 в 11:57 Поділитися #22 Опубліковано 15 Січня, 2013 в 11:57 Олекса́ндр Микола́йович Цинкало́вський (пол.Aleksander Cynkałowski) (*9 січня1898, Володимир-Волинськ, Волинська губернія, Російська імперія — † 1983, Краків, Польська Народна Республіка) — історик, музеолог, археолог, етнограф, дослідник Волині. Крім археологічних досліджень, Олександр Цинкаловський писав про найдавніші події з історії України, про Червенські міста — Холм, княжі міста Дорогичин, Перемишль. Не оминав у своїх студіях вчений і теми мистецтва — він був одним із перших, хто пов'язував життя і творчість видатного українського іконописця початку XVIII ст. Йова Кондзелевича з Волинню, віднайшов перед війною його роботи у Загорові, Вощатині й інших селах. З мистецтва і архітектури опублікував праці «Архітектура Лемківщини і Грубешівщини» та статті «Церкви домонгольського і монгольського періоду на Волині і в Галичині» (1969), «Хрести-енколпіони» (1972), «Церкви XV—XVIII століть на Західній Україні» та ін. На професійному рівні цікавився гідрологією та картографією. Автор 12 карт Волині і Полісся. Займався укладанням бібліографії з аналізом зразків європейської літератури. Науковий доробок присвячений рідній Волині: «Materiały do pradziejów Wołynia і Polesia Wołyńskiego» (1961, 1963); «Сліди християнства на Волині перед кн. Володимиром 981 р.» (1930); «Княжий город Володимир» (1935); «Волинські дерев'яні церкви XVII — XVIII ст.» (1935); «Матеріали до праісторії Волині і Волинського Полісся» (1961) ; «Ріка Прип'ять та її допливи: Старі водні шляхи між доріччям Чорного моря і Балтиком» (1966), як Антін Бужанський; «Старовинні пам'ятки Волині» (1975); «Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року» (1984, 1986). Протягом життя Олександра Цинкаловського відрізняла виняткова чесність. Як у професійній діяльності, під час розкопок він не привласнив жодної цінності, так і у ставленні до себе та оточуючих його людей. Він боляче спостерігав занепад рідної культури, нищення історичних пам'яток, власною працею намагався зарадити цьому. У листі до сестри Олени Грабарчук учений писав: «Ніхто тим не цікавиться, нікому серце не болить, яка доля все те спіткає, що з того залишиться, а що навіки загине, як не одна пам'ятка наша загинула, а наші люди будуть їсти, спати, мовчати» Інформація використана з вікіпедії http://uk.wikipedia....ндр_Миколайович Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
Otto Kreer Опубліковано 15 Січня, 2013 в 12:28 Поділитися #23 Опубліковано 15 Січня, 2013 в 12:28 Виявилось що у вікі про неї а ні слова .... Зробив ! Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
olex Опубліковано 16 Січня, 2013 в 17:48 Поділитися #24 Опубліковано 16 Січня, 2013 в 17:48 Звезда балета мировой величины - лучанка - Захарова Светлана Юрьевна. Биографии Светлан и Захаровой и Тормаховой чем-то очень похожи. Отцы военные, детство в Луцке, одинаковое стремление выбиться в люди в искусстве, одинаковая семейная неустроенность (многочисленные разводы с мужьями - с последним мужем- скрипачем Захарова тоже развелась недавно) и т.д. Единственное отличие в том, что балерина С.Захарова начала тяжело трудиться (согласитесь, что балет занятие физически очень трудное) с 10 лет отроду. А начинала с кружка танцев в луцком Доме пионеров... Вообщем наша землячка - личность очень известная и не только в России. О ней написано очень много - введите имя в Гугле и сами убедитесь. P.S. Читая на разных сайтах о балете биографию С.Захаровой каких только эпитетов о любимом сердцу Луцке не увидел. И маленький городишко, и райцентр, и уездное местечко и т.д. и т.п. Обидно слюшай да??? 1 - 2 - 3 и т.д. Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
laska Опубліковано 16 Січня, 2013 в 22:48 Поділитися #25 Опубліковано 16 Січня, 2013 в 22:48 Ну раз пішли такі особистості, то насмілюсь добавити у список свого дядька. Луцюк Віктор Володимирович - тенор, заслужений артист України. Народився і виріс у Нововолинську. І лише після армії і 3 курсів геолого-географічного факультету вирішує таки професійно зайнятися співом. Поступає в консерваторію в Харкові. З 1986 по 1996 рік він був солістом оперного театру Дніпропетровська. З 1996 року його запрошують до Маріїнського театру Санкт-Петербургу, де дебютує під керівництвом Валерія Гергієва в ролі Андрія славнозвісної опери "Мазепа" (відео). Мала можливість насолодитися цим дійством з царської ложі Маріїнки Ну і відтоді стрімкий злет, визнання, виконання ведучих партій не тільки в Маріінці, а й контракти і гастролі на світових оперних сценах: Vlaamse Opera, Teatro La Fenice, Zurich Opera, Garden House Covent, Deutsche Oper Berlin, La Scala і т.д. Дискографія включає записи опер «Мазепа», «Борис Годунов» и «Семен Котко» (Philips Classics). Остання опера феєрично поставлена під відкритим небом в Новгороді, де ним виконана головна роль. Досі залишається громадянином України, в Нововолинську проживає його найближча родина. в 2005 в рамках фестивалю був запрошений до Львівського опери, де виконував партію Пінкертона "Мадам Баттерфляй". Ну і звісно ряд номінацій і нагород. Одна з них, що нарила в неті - Золотой софит. Посилання на коментар Поділитись на інші сайти Поділитися
Рекомендовані повідомлення
Заархівовано
Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.