Перейти до змісту
ODZER

Пішоходні походи по Волині

Recommended Posts

Ще знайшов у неті фото Черемського заповідника

острів біля Черемського озера

1505541_807526109303568_241639257915707628_n.jpg?oh=8af0061a4f5feea6389739698e44b20c&oe=551C6851&__gda__=1427294997_49841c47e26d4a56d455bf1df7643e92

а ось цей острів ці сторони озера

10730778_807526179303561_1448080870493175270_n.jpg?oh=e8f5731890fda3242836049c9095e599&oe=55095DBA

11117_807526532636859_263806524464702655_n.jpg?oh=38bfedcb41c546b66d8239336eb54b94&oe=5514F9E9&__gda__=1427249007_3dde15d959ad2c05e6805e66fffbe5ac

10353624_807526509303528_5831254073763729878_n.jpg?oh=274c29e36a61dc0598933bb1d2480a4a&oe=551B530D

10846303_807526139303565_6804919011283870039_n.jpg?oh=a010be690f785329943b4e3391b547ae&oe=550A2B78

10846176_807526152636897_2801663701330901122_n.jpg?oh=eaa38c528db7d16c2500610012e800b0&oe=551B89FF

10423295_807526215970224_1903006458918805888_n.jpg?oh=b5958a00fea7c24cb60efef037115e8b&oe=550768F1&__gda__=1423021400_62b6c2801aebcc298d8cf81016cea5e8

10698561_807526415970204_2844907132732130967_n.jpg?oh=75fe3c15b1937b830a01af2733804f0c&oe=5503D19B&__gda__=1426541842_307b84dee5bbfdf0cc5f44d34ba2ce52

10690163_807526589303520_6128585500941220587_n.jpg?oh=6f4d75cd27ede488da3cfe1161d176ed&oe=551C0128&__gda__=1425936116_3d87b4b3f57e16f97905af56865f7edf

ще цілий дуб-велетень

10805606_807526329303546_2510107739440867230_n.jpg?oh=2034aea06b2843c9a49d6bbb4cb20fa6&oe=551772B1&__gda__=1426327405_aa2a63b3063e24eb45d831140542137c

Вернулись в урочище Сюзанка і пішли до села Лишнівка.

За години дві півтори дістались до траси, а там асфальтована дорога до села.

10690293_806468892742623_1617354213492006702_n.jpg?oh=f5a47b9ee3fd8aafa7263e3f571b1474&oe=550024E8

далі буде...

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites
...

Цікавий похід від Одзера по Черемському заповіднику! Дуже сподобалося! Дуже гарні фотки, розповіді! Наша Волинь дуже прекрасна і загадкова!!! Дякую!

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Dima 07 - фото супер , і так доповнюють тему!

Продовжу далі...

Через годину часу зійшли з асфальту на лугову стежку і пішли до озера Гривенського.

Озеро повністю одамбоване по периметру.

Неподалік річка Гривка(притока Стоходу, довжина 13 км). Раніше річка витікала(чи протікала ) через озеро. Згодом Гривку каналізували і відсунули від озера. Через село Лишнівка теж протікала ця річка у вигляді каналу. Біля озера система шлюзів.

Раніш тут було болото, зараз пасовища з каналами.

Озеро в діаметрі близько 500 м х 800 м.

Місць для вихода в воду майже немає. Але один пляж таки був. Піщане дно , вода хоч і не кришталева, але чиста і тепла.

10641175_806468959409283_7941342996294092736_n.jpg?oh=0ff6fca121e0168f66d7857fcf705f0a&oe=55005B45

Через годинку-дві після купання-загоряння пішли в невеличкий перелісок поряд, де й зробили бівак і переночували.

Місце продувалось вітерцем( лісок був діаметром метрів двісті) тому ще й повісили гамак , комарі не так дошкуляли.

10001379_806468936075952_4343402944084255921_n.jpg?oh=eb8530a967f501b0296b3b4d83d438d0&oe=550D3BD110359539_806469016075944_5836046195297604948_n.jpg?oh=23d926d79cbee90007b30c864b748ef7&oe=54D1D854&__gda__=1427544330_4c728c9b754feefbfdf5ec50e4ac5b65

день третій

Маршрут: перелісок біля оз. Гривенське - озеро Гривенське - озеро Веприк- село Лишнівка - озеро Біле - озеро Тросне

Поряд, на узліссі, все було всіяне бузкового кольору цвітом чебрецю , а неподалік цвів іван-чай. Після сніданку нарвали пару мішечків.

От зараз сиджу , і попиваю такий духмяний чай. :)

Зібравши табір, пішли до озера, трохи прогулялись по дамбі.

10848062_807967255926120_4197723761898362135_n.jpg?oh=386c521d5b171d3e5ae7ed3ed58b57b0&oe=5501761E

10569043_807967232592789_8566276133191331622_n.jpg?oh=3e0b28ce6ef80ca58f4ee6997b960609&oe=5518F393

10678761_806469049409274_1724189266758349402_n.jpg?oh=13952dc9719602ab4bb9800acb806a5f&oe=54FC224E

Йшли в напрямку озера Веприк.

Зустріли місцевого дядька на підводі , він наполегливо запрошував нас підвезти.

1377460_806469086075937_5569723346288935580_n.jpg?oh=38d0f0b056208519c56706e9fe5e2955&oe=55096D44

Сіли на підводу, і відразу зрозуміли , що він під мухою.

Запитав звідкіля ми і як нас звати. Пройша хвилина, знову те саме питання, і так він питав нас раз 15. Заглючила програма в нього добре, очі в нього були посоловівші і трохи дурноваті. Видно , що людина з непростим характером.... Гнав підводу так, що ми ледве не випадали... Вирішив нас везти на Маневицьку трасу - це в протилежному напрямку, ледве уламали їхати до озера. Потім визвався нас везти в Надрічне... Ледве його здихались...

По лугам пройшли до озера Веприк. Піщане узбережжжя, все в слідах коров"ячих копит - поряд пасовище і гонять стадо на водопій до озера.

Розміром озерце 450м х 520м

1888720_806469116075934_5572443617653060266_n.jpg?oh=3f8b2fc13ddba93c4423fcd37b0ac196&oe=5506C8B7&__gda__=1425841093_968e4b2f6102649740e007eaec7c7d901463639_806469152742597_1487293315997964747_n.jpg?oh=57140a361415bea3d3f93d544d93bfab&oe=550EAB90&__gda__=1427851345_0b8560fb1cf65ea2822f6fce0228b4c3

Звідтіля пішли через село Лишнівка до озера Білого

10451737_806469189409260_7274844765157708641_n.jpg?oh=2ff5911616d7179c29580c5d3c1a018c&oe=55070AE8&__gda__=1426387280_e877c4f38f3c449d70e46c9359076e8d

маршрут

10339705_807969585925887_4454486642951634344_n.jpg?oh=5c4a7a6ec0896be5cc6f99bc8fae1e7d&oe=550E3D29&__gda__=1426895391_08f2be609fa28f811c9f460ebb59e6a6

на супутникових знімках

10848028_807969595925886_6552654618149147119_n.jpg?oh=b77c38e414a802cb92bf7996042dde87&oe=54FA5377

далі буде...

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

через село Лишнівка.Місцеві поглядали на нас з цікавістю, а може й з підозрою. Пришельці для них потенційні злодії.

Церква з дзвіницею, схожою на строжову башту

10689505_806469246075921_80907968599313857_n.jpg?oh=d811bd467933df66457a5132ce7de2dc&oe=551A2818&__gda__=1426591898_e0a2ea8811a10bc31f13b8d97428af5b

10454321_806469219409257_2573866348938662549_n.jpg?oh=2566a801404ff693686e3a53a52178ca&oe=550055A7

Відлуння давніх часів. Старі будівлі, криті дерев"яною гонтою та очеретом.

1601528_806469276075918_434808948783380075_n.jpg?oh=e8aed284712aaf284d92ce6362d02d6a&oe=550CFE7D

10392418_806469339409245_6170886963344930581_n.jpg?oh=b2fe544ecc2f76d39333f82c18b06c68&oe=550C8981

1526323_806469379409241_8378096149355293654_n.jpg?oh=f7ddf7d3345bc88f6818d63add19355f&oe=5501DCD8

10845912_806469409409238_8505289312182114661_n.jpg?oh=3981bcfcd7e19062e67a531b83a2f62c&oe=550A604C&__gda__=1425694708_d484febdf463adab3ee9376960060719

В 1910 році в Лишнівці жило 1710 жителів, українці та євреї. Була також синагога. На річці Гривці працювало 2 млина.

Ось трохи з історії цього села

http://istvolyn.info...sk=view&id=1167

ЛИШНЯ, ЛИШНІВКА, село, Луцький повіт, Городоцька волость, Маневицький район. За географічним і економічним описом Волинської губернії у 1798 р. Лишнівка розташовувалася на лівому березі річечки, на якій було два борошномельних млини, кожний на один камінь. Млини діяли весною і восени. В містечку була дерев’яна церква Успіня Богородиці з бічними вівтарями Богоявлення Господнього і Покрови Богородиці. Жителями містечка були євреї і селяни. Перші займалися дрібною торгівлею і продажем напоїв. Селяни ж займалися традиційними для цього краю ремеслами. В цей час в селі нараховувалося 78 дворів, а загальна кількість населення складала 627 душ. Входила до приватної дачі №90, в якої було аж три власники: підкоморій кн. Домінік Радзивілл і два місцеві римо-католицькі костели: Чарторийський і Колківський. В кінці ХІХ ст. було там 160 домів і 1076 жителів, дерев’яна Свято-Успенська церква з XVIII ст., початкова школа, синагога, дім молитви, троє ремісників. За переписом 1911 р. вже було 1710 жителів, міщанська управа, 9 крамниць, горілчана крамниця, кооператив. На 01.01.2005 року нараховується 230 дворів, а населення – 531 житель. Діють школа І-ІІ ступеня, фельдшерсько-акушерський пункт, клуб, бібліотека, відділення зв’язку, сільське комунальне господарство Лишнівської сільської Ради, Лишнівське лісництво, одна приватна пилорама, чотири приватні магазини, молитовний будинок християн віри євангельської (ХВЄ), Свято-Успенський храм, побудований в 1863 році, знятий з реєстрації в 1950 р., відновив діяльність в 1989 р. 28 серпня – престольне свято.

В повоєнні роки (1947 р.) організовується колгосп «Червона зірка», а в 1950 р. – підсобне господарство лісгоспзагу, згодом відділок радгоспу «Городецький». З 1 квітня 1988 року в Маневицькому районі створено новий радгосп «Полісся», з центральною садибою у селі Лишнівка. До його складу увійшли Лишнівська бригада радгоспу «Городецький», Новогрудська і Набрусківська бригада радгоспу «Троянівський». За кошти держави було збудовано п’ять добротних будинків, прокладено водогін за рахунок чорнобильських коштів.

У письмових джерелах Лишнівка як містечко згадується 1629 року, коли у Речі Посполитій складався подимний реєстр – список всіх податкоплатників держави, своєрідний перепис населення. Власниками містечка виступали володимирський староста Габріель Стемповський та шляхтич Ян Непокойчиський. Населення нараховувалося 450 чоловік.

Але на території Лишнівки знайдено матеріали від поселень і раніших часів, зокрема, епохи бронзи (ІІІ-ІІ тисячоліття до н.е.), досліджені Григорієм Охріменко. Знайдені тут матеріали войовничих племен культури кулястих амфор, зброя яких виготовлена з кременю, що походить з басейну Вісли. На території села також виявлено уламки пізньотрипільського неорнаментованого посуду сірого кольору.

Проте найбільше привертає увагу науковців знахідка глиняної таблички у Лишнівці, в якій одні дослідники здатні вбачати свідчення наявності писемності у представників трипільської цивілізації, а інші – писемні пам’ятки Шумеру IV-го – початку ІІІ-го тисячоліть до н.е. Юрій Шилов пропонує прочитання текстів, як “надіслати (на допомогу)...5 запряжок волів з ралами (дата)”. Хоча, в дійсності, знаки на табличці нагадують первісні клинописні символи у Шумері IV тисячоліття до н.е. Де і коли була виготовлена табличка, і як вона потрапила у Лишнівку – залишається поки що відкритим питанням. Можна лише припустити, що на протязі тисячоліть вона відігравала роль священної реліквії, яка передавалася із покоління в покоління.

З ХVII до 1840 року Лишнівка згадується у джерелах як містечко, що входило до складу Луцького повіту, і називалося Лишня. До 1810 р. містечко належало волинським магнатам Радзивіллам. Під час французько-російського протистояння початку ХІХ ст. останній представник цієї відомої родини, князь Радзивілл, перейшов на бік Наполеона І, за що був позбавлений Олександром І права на свої володіння у Російській імперії. Частину маєтків Д.Радзівілла з резиденцією у Олиці отримав Антонін Радзивілл – побічний родич опального князя, придворний музикант Пруського двору. Але Лишнівка була продана князем Домініком ще раніше, у 1810 році, польським шляхтичам Закашевським. Останні намагалися перевести міщан на права звичайних селян.

У Державному історичному архіві Російської Федерації (м.Москва), у фонді Комітета міністрів зберігається судовий документ про відмову міщан Троянівки та Лишнівки Луцького повіту Волинської губернії з 1811 р. визнавати себе кріпаками-селянами поміщиці Закашевської та покарання організаторів. У документі мовиться: “Считая для себя обременительным инвентарное положение 1808 г., переданное Закашевской от прежнего владельца, они отказались от исполнения оного и, питая издавна мысль о мнином мещанском своем состоянии, начали иск о свободе. Сей иск решением Луцкого уездного суда и Волынской гражданской палаты признан неосновательным, и крестьянам поставлено в обязанность отбывать повинности… Однако ж они сего не исполнили… Правительствующий Сенат в 1829 г. признал также искательства крестьян Закашевской не заслуживающими уважения и вместе с тем утвердил помянутый инвентарь 1808 г. Несмотря на это, крестьяне остались упорными в своем неповиновении и особенно в исполнении повинностей, определенных инвентарем… Почти все распоряжения по имению были производимы посредством местной полиции и воинской команды, введенной в оное [містечко. – Авт.] по распоряжению волынского губернского начальства в виде экзекуции. Но когда и эти меры остались без успеха, то главные и особенно упорные в неповиновении были преданы на месте военному суду, по приговору коего, 30 апреля 1838 г. …, трое из них наказаны чрез палача плетьми по 50 ударов каждый и сосланы в Сибирь на поселение, а четверо прогнаны сквозь строй чрез 500 человек один раз и оставлены на месте жительства… Этот пример также не образумил крестьян”. Подальші репресії заторкнули через рік 13 мешканців Лишнівки: Максима Вацика, Лева Фурсюка, Юхима Кушнерука, Єрмолая Турика, Якова Вавринюка, Максима Кушнерюка, Гаврила Макарчика, Фому Чайку, Івана Турика, Осипа Павлика, Герасима Чайку, Данила Омельчука та Євтихія Чайку. Підтримував міщан і православний священик місцевої церкви Ігнаткевич. Заарештовані поліцією міщани були звільнені мешканцями Лишнівки та Троянівки. Але, знову впіймані. Всі вони були покарані як шпіцрутенами, так і відправленням на поселення у Сибір. Ігнаткевич же був переведений у іншу місцевість. Лишнівка з того часу в документах уже згадується як село. У 1870 році у ньому мешкало 353 жителі, серед них – 28 євреїв. Діяли у Лишнівці православна церква, євангелістична церква, єврейська синагога.

В селі у той час було лише три ремісника, хоча деякі вироби виготовляли у домашніх умовах. Так, у Маневицькому краєзнавчому музеї зберігається нині дорожній кошик для харчових продуктів сплетений із коріння сосни та буденна чоловіча сорочка із Лишнівки.

І загадкова глиняна табличка, знайдена в селі Лишнівка

s95908.jpg

На території Лишнівки знайдено матеріали від поселень і радніших часів. Зокрема, епохи бронзи (ІІІ-ІІ тисячоліття до н.е.), досліджені Григорієм Охріменко. Знайдені тут

матеріали войовничих племен культури кулястих амфор, зброя яких виготовлена з кременю, що походить з басейну Вісли. На території села також виявлено уламки

пізньотрипільського неорнаментованого посуду сірого кольору.

Проте найбільше привертає увагу науковців знахідка глиняної таблички у Лишнівці, в якій одні дослідники здатні вбачати свідчення наявності писемності у представників

трипільської цивілізації, а інші – писемні пам’ятки Шумеру IV-го – початку ІІІ-го тисячоліть до н.е. Юрій Шилов пропонує прочитання текстів,

як “надіслати (на допомогу)...5 запряжок волів з ралами (дата)”. Хоча, в дійсності, знаки на табличці нагадують первісні клинописні символи у ШумеріIV тисячоліття до н.е. Де і

коли була виготовлена табличка, і як вона потрапила у Лишнівку – залишається поки що відкритим питанням. Можна лише припустити, що на протязі тисячоліть вона відігравала

роль священної реліквії, яка передавалася із покоління в покоління.

І ще інформація про цю табличку

За останні десятиліття назбиралася вже певна кількість табличок з невідомими знаками, що нібито належать трипільській культурі. Табличка з села Лишнівки не клинописна, ієрогліфічні знаки на ній прокреслені, часом недбало. Історія знахідки темна і неясна, схоже, що на таких артефактах завжди буде тяжіти якесь незрозуміле табу. Поширена думка, що писемних табличок на теренах України не було і бути не може, бо, за словами класика, «це просто неможливо». Багато серйозних науковців вважає їх підробками або сувенірами. Тим часом, Ю. Мосенкіс згадує про «системи знаків трипільської культури, давньобалканських країн Румунії та Болгарії», «в тому числі знамениті тертерійські таблички», синхронні з критським письмом. Їх необхідно опублікувати в одному ряду з усіма відомими на сьогодні табличками з України, щоб скласти якесь цільне уявлення про проблему.

Археолог Г. Охріменко обстежив місце знахідки в с. Лишнівка та виявив там пізньотрипільську кераміку. Кілька табличок з Волині такого рангу були в колекції видатного українського археолога , доктора історичних наук Даниленка. Вчений такого рангу навряд чи став би займатися підробками або збирати їх. Де зараз сама табличка невідомо, її фото нещодавно надав волинянам проф. Д. Телегін. У трьох колонках вміщено по 4 знаки, всього 12. Крім того, по краям таблички видніється якийсь дрібний нерозбірливий напис.. В центральній колонці прокреслені 4 восьмиконечні зірки, в двох бічних колонках – різноманітні знаки. Отже, кожній центральній зірці відповідають правий та лівий іерогліфи.. Деякі з них нагадують кіпро-мінойський силабарій.

далі буде...

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

За селом звернули через просіку та лісовою стежиною подалися до озера Білого. Намагались іти в затінку, сонце було в зеніті.

Навколо озера ділянка трясовини з кволими сосенками, берізками та журавлиновим сфагнумом. Шматочок тундри, яка десяток тисяч років тому панувала на волинській землі.

Через трясовину прокладена кладка завдовжки кількадесят метрів.

10414445_806469439409235_7037085687876455965_n.jpg?oh=0268b9d6431fb1f30a59c5e1043b4535&oe=554768B5&__gda__=1426925023_3931db36ca6c4ab64794ba90156cdf74

Які ж чарівні і неповторні поліські озера!...

1972322_806469469409232_8871629305562766228_n.jpg?oh=3379fbc4add3aded24d562792091a3c5&oe=5517905B

10541013_806469512742561_5865618289974516030_n.jpg?oh=a50e047d0d6fb2ddc098efab015aa302&oe=55176D4F&__gda__=1427201683_196b1cc25f2ebd0a4d55d4e199f50f8e

Декілька годин провели на цій кладці. Пірнали голяком, розганяючись на кладці. Ніхто нас не турбував, людей не було.

Я повернувся в ліс і подрімав в гамаку, чуючи крізь просоння,як хлопці верещали на озері.

Білих озер на Волині декілька. Найбільше– на кордоні з Білорусією. Неподалік Кузнецовська є також велике Біле озеро, місцевий курорт.

Абсолютно відпочинувші, ніби й не проходили 50 км, пішли до озера Тросного. Відпочиваючих тут чимало – озеро поряд з трасою. Теж освіжились у водичціі згодом поїхали автобусом додому.

8944_806469539409225_7627868167742647941_n.jpg?oh=8f7ac47f8b88d2e5a97d8bb45fbda412&oe=5503B84F

За півкілометра від Тросного є ще озеро Святе ( теж є декілька озер на Волині з такою назвою). Ми бували тут в ось цьому поході

http://board.lutsk.u...entry1052547601

Маршрут: вузькоколійкою "Сойне" до Черемського заповідника - озеро Редичі - озеро Локоття- озеро Паніно - с. Серхів - озеро Охнич - озеро Довге - с. Замостя - село Карасин - озеро Святе - озеро Тросне

Фото озера Святе

post-6657-0-95240700-1418028220_thumb.jp post-6657-0-28312900-1418028167_thumb.jp post-6657-0-64291200-1418028248_thumb.jp

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Люди а хтось користується ковриком туристичним що сам надувається типу такого http://intersportmarket.com/kovrik_turisticheskiy_naduvayuschiysya/330/, варто куплять?

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Люди а хтось користується ковриком туристичним що сам надувається типу такого http://intersportmar...yuschiysya/330/, варто куплять?

Не по темі. Дивився відеообзори дорожчих,400-500 грн,полежить зиму і починає сам здуватись.

Для мене кращого ніж цей немає.

151996405_1_644x461_karemat-izomatkovrik-bundes-knizhnoy-garmoshka-original-hust.jpg

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Як доповнення до цієї теми . Тут шикарні зимові фото Черемського заповідника та села Лишнівка http://board.lutsk.u...zimovomu-polss/

Ходили в одноденну прогулянку в заповідник у вересні 2014

10872920_812940155428830_2418817783810953170_o.jpg

10539180_812940088762170_4040491035069461975_o.jpg

10818287_812940152095497_7480593105630428664_o.jpg

10869552_812940188762160_6946088804304559235_o.jpg

10838051_812940178762161_4758963152368817964_o.jpg

10841752_812940072095505_6735697094140911987_o.jpg

червонокнижна рослина - Плаун річний

10845855_812940068762172_6137750433229466155_o.jpg

борті в урочищі Сюзанка

10848641_812940065428839_4162784865526767701_o.jpg

залишки дуба-велетня

10688462_812940182095494_4633576894874636313_o.jpg

1523094_812940575428788_3064974181852010307_o.jpg

1926024_812940662095446_3332609807188178852_o.jpg

10869572_812940808762098_4453290983659480543_o.jpg

10658706_812940832095429_7891609336578026170_o.jpg

10380149_812940745428771_3756014836957686817_o.jpg

10872933_812940848762094_5490354752686660135_o.jpg

Кладка-стежка до озера Черемського. Вдалині видніється острів - шматочок суші на березі озера

10854453_812940758762103_7373531379037958145_o.jpg

А навколо - справжня тундра з кволими деревцями-карликами( віком по декілька десятків років). У болоті дерева ростуть дуже-дуже повільно

10658616_812940742095438_6804057397058379497_o.jpg

10869305_812940712095441_1041771720084204140_o.jpg

10848599_812941052095407_1901251200181153122_o.jpg

10269139_812941012095411_7388971963602266398_o.jpg

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

10714524_812941698762009_3756902504976611000_o.jpg

10838014_812941188762060_6296269854843007293_o.jpg

прив"янувша росичка комахоїдна

10856676_812941112095401_4590250260281037986_o.jpg

10353233_812941295428716_576464185330099367_o.jpg

ближче до озера з"являються вже трохи пожовклі очерети. Два роки тому, коли кладки тут не було, ми йшли босоніж, я порізав гострими очеретинами ногу, потім довго гноїлась.

1956802_812941388762040_8284262824272441255_o.jpg

10682260_812941418762037_3622026040529281176_o.jpg

10633483_812941262095386_8947386959450173779_o.jpg

за сотню метрів до острова кладка зникає, далі по хиткому килиму трясовини.

І ось - суша, острів

10866029_812941592095353_7068440893861573130_o.jpg

Озеро Черемське - серце заповідника....

Напевне, саме так виглядають озера в тундрі.

10838223_812941708762008_600461076481869945_o.jpg

10418303_812941638762015_3370721573876849570_n.jpg?oh=006665079f5fd4b3fe14c735cd86e324&oe=55098A9D&__gda__=1427085588_f5e62663910b813ce0e4120b422af858

10428282_812941735428672_6976330359856913599_o.jpg

10835313_812941782095334_6499027715524044707_o.jpg

10507137_812941752095337_3645777918662623967_o.jpg

10830803_812941792095333_8137892814595239391_o.jpg

Спочатку планували назад повернутись іншим шляхом, через озеро Лісне , в напрямку Нових Червищ. Але в вересні день короткий, тому пішли тією ж дорогою...

10865791_812942665428579_1404538268293972758_o.jpg

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

привіт!

доля розпорядилася так, що пару тижнів житиму в Луцьку.

хотів би побачити-походити по славетним Волинським лісам ну і взагалі подивитися щось цікавеньке і поїсти лісових ягід )

складність в тому, що часу для цього дуже мало - тільки в будні дні після роботи, яка закінчується о 17:00

підкажіть будь ласка місця

щоб туди можна було добратися громадським транспортом десь за годину,

2-4 години побути там і так само громадським транспортом повернутися

Працюю на околиці Луцька в бік Рівного, тому особливо уважно послухаю про місця які є в Рівненському напрямку:

  • урочище Папики
  • заказник Воротнів
  • Клевань
  • Цуманська пуща (чи реально там за 2-4 години щось побачити?)

В Олиці колись давно був, але, мабуть, ще з'їжджу.

Дякую.

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

РЕЙД ЛІСАМИ СТОХОДУ

125097682.jpg

125097703.jpg

Маршрут пролягав лівим берегом Стоходу по малозаселеним заболоченим лісам.

%25D0%25A1%25D1%2582%25D0%25BE%25D1%2585%25D1%2596%25D0%25B4%2B%2B%25D0%25BE%25D1%2581%25D1%2596%25D0%25BD%25D1%258C%2B2015.jpg

Участники походу четверо хлопців з Луцька і Ківерець. Плани були трохи інші: Ми вечірньою електричкою доїхали до Ковеля, далі дизелем через Маневичі до станції Антонівка. Там зійшли біля дванадцятої ночі і пішли по коліям вузкоколійки до лісу, де зупинились на ніч. Погода непогана. Легкий приморозок, за межами лісу іній.

125097695.jpg

Хто спав біля вогню, хто під кущем. Палаток ми не брали.

Ранком пішли на станцію, щоб сісти на поїзд вузкоколійки Антонівка-Зарічне.

125097671.jpg

Але не судилось - локомотивчик поломався. А ми планували доїхати ним до Острівського і далі понад 50 км іти через Веселуху, Волю Кухитську, озеро Червищанське, до Стоходу. Плани прийшлось на ходу міняти. Через дві години сіли в дизель і доїхали до станції Заячівка на Стоході.

Біля станції Польска Гора, що під Маневичами проїзжали місця, де по прикладу золотої лихорадки на Алясці, почалася наша волинська бурштинова. Люди взбаламучені, села гудуть, ліс перекопанмй, вздовж ж-д дороги нацгвардія з автоматами. Все діло в тому, що бурштин (янтар по-російськи) залягає тут на глибині двох штиків лопати. Накопати за день на пару тисяч гривень, чи долларів за день (як повезе) може і крива бабка. В Рівненській і Житомирській областях бурштин залягає глибоко і приходиться рити глибокі котловани, або шмаляти водяною помпою. А тут може гроші підняти любий. Ось люди і ломанулись, і не тільки з Волині.

На нас в дизелі дивились не як на туристів, а як на копачів. Це не зовсім приємно. Але це вже такі реалії сьогодення.

Станція Заячівка зустріла нас густим туманом.

125097692.jpg

Дійшли по коліям і залізли на високий залізничний міст через Стохід.

125097683.jpg

З мосту відкриваються далекі види, на цей раз звужені густим туманом.

125097697.jpg

Від залізниці лісовими дорогами і стежками рушили на північ. Через туман почало проглядати сонце, освітлюючи яксравий осінній ліс.

125097672.jpg

125097677.jpg

125097685.jpg

125097687.jpg

Всі високі місця в лісі зриті окопами з Першої світової війни. Особливо німці і австріяки (а це вони були з цього боку ріки) облюбили високі пісчані сухі дюни-пагорби. Часом вони впритул підходили до заболоченої долини Стоходу.

Через гілки криволісся проглядає розмальваний приморозками острів на Стоході.

125097673.jpg

Серед лісу розкинулось озеро з дивною назвою - Сліпе. Воно непридатне для купання, бо води в ньому мало, а більше в"язкого болота. Німці і тут нарили ціле місто! Видно їм приємно було дивитись на це гарне плесо.

125097700.jpg

125097691.jpg

Далі буде...

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Navigator, трохи хибна інформація на рахунок залягання бурштину біля станції Польська гора. Насправді це 3-4 метри, але всерівно це менше, ніж 7-12 на Рівненщині чи Житомирщині.

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Navigator, трохи хибна інформація на рахунок залягання бурштину біля станції Польська гора. Насправді це 3-4 метри, але всерівно це менше, ніж 7-12 на Рівненщині чи Житомирщині.

Певно так. Але місцеві описували місця, де янтар залягає на глибині коліна. Туди б так не ломанулись люди з одними лопатами. Бо за день яму в пару метрів не вириєш. Ладно, не будем срачити в цій темі про походи. На рахунок бурштину потрібно відкривати нову тему в відділі "Як швидко розбагатіти".

З лісу приходить хто як, хто з бурштином, хто з поламаними ребрами, а хто зовсім не вертається. Тут, як і в випадку з золотою лихоманко на Алясці, гуляють самі неймовірні історії))

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Дорога від озера Сліпого веде нас до Краснянських мостів.

125134471.jpg

125134475.jpg

125134489.jpg

Це група мостів з трьох штук, перекинутих через рукави Стоходу.

Стохід після літньої посухи маловодний. Течія ледве спостерігається. Вода чиста.

125134488.jpg

125134481.jpg

Між рукавами ріки очеретяне море!

125134485.jpg

Дамба-дорога між мостами проходить через видовжений острів, який закінчується пісчаною поляною-гіркою. На острові ростуть вільхи, дуби і берези. Він досить високо здіймається над морем очерету.

125134492.jpg

Тут в нас обід. Всі розійшлись роздивлятися місцевість.

125134483.jpg

125134478.jpg

Від мостів дорога, а потім ледь замітна стежка, веде нас по краю величезного болота з безліччю загинувших дерев.

125134487.jpg

Через болота, які з"єднанні з Стоходом, колись проклали дамби-дороги.

125134480.jpg

Йти тут десь збоку, чи навпростець - неможливо! Суцільні хащі дерев, кущів і високих трав.

125134468.jpg

На полянці, кимось збудований, шалаш.

125134494.jpg

Трохи далі починаються поляни, де колись було розташоване село Смоляри.

125134469.jpg

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Сонце приспустилось до горизонта, освітлюючи косими промінями місцевіст під назвою Смоляри. Тут колись було одноіменне село. Зараз від нього лишились лиш трав"яні пустоші і багаточислені старі груші і яблуні.

125158714.jpg

Видно, що село було широко розкинуто по сухим місцям берега Стоходу.

125158741.jpg

125158727.jpg

125158734.jpg

125158717.jpg

Серед полян, на самому березі ріки, розмістилась невеличка рибацька хатинка. Низ відкритий до річки, столики на дворі і всередені, на горищі сіно. На річці кладка і два човни. Хатину видно здалеку.

125158723.jpg

125158702.jpg

До захду сонця є ще трохи часу і всі розбрелись хто куди в розвідку.

125158721.jpg

Вечірні берізки на сухому полі.

125158738.jpg

Заболочена долина Стоходу.

125158706.jpg

На ніч пилкою напиляли дубових, соснових і яблуневих дров.

125158712.jpg

125158707.jpg

На вечір вже було біля нуля. Небо чисте, світить місяць. Хлопці на ніч полізли на горище з спальниками в сіно. Я ліг вздовж жаркого вогню. За ніч декілька раз підкидав дров. Температура впала до -5 градусів. Все покрив білий іній. Під ранок весь простір затягнув морозний туман. Всі рано повставали - холодно!

125097694.jpg

125158735.jpg

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Місце, де ми ночували, сухим пів-островом вклинюється в заплаву Стоходу, порослу очеретами і криволіссям. Колись на цьому місці було село Смоляри. Жителів його виселили після війни, коли неподалік організовувався повурський полігон.

Так ця місцевість виглядає зверху. Кінець пів-острова відділений протокою Стоходу. Там нам не вдалось побувати.

%25D0%25A1%25D0%25BC%25D0%25BE%25D0%25BB%25D1%258F%25D1%2580%25D0%25B8-%25D0%25A1%25D1%2582%25D0%25BE%25D1%2585%25D1%2596%25D0%25B4.jpg

А так ця місцевість виглядає морозного жовтневого ранку.

125175232.jpg

Сходяться протоки Стоходу.

125175179.jpg

125175166.jpg

Море очеретів.

125175172.jpg

125175235.jpg

125175239.jpg

125175164.jpg

Важкопрохідне криволісся. Під захистом лісу, а там тепліше, ночувало декілька косуль. Я проходив поруч і налякав їх. Рявкнувши, з сильним гупанням, вони побігли лісом, а потім лугом.

125175245.jpg

На сухій гриві.

125175177.jpg

125175168.jpg

125175228.jpg

125175249.jpg

125175227.jpg

125175251.jpg

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Стохід. Іній на деревах розтає і капає в річку, створюючи ілюзію дощу.

125197959.jpg

125197949.jpg

125197942.jpg

На відкритих полянах зійшов іній.

125197967.jpg

125197925.jpg

Йдемо дальше затуманеним лісом.

125197945.jpg

125197973.jpg

125197950.jpg

На місці колишнього поселення серед лісу.

125197992.jpg

125197952.jpg

Березняки з зарослями папороті.

125197985.jpg

125197990.jpg

В одному місці вийшли знову на Стохід і поплавали по річці.

125197928.jpg

125197939.jpg

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Вздовж Стоходу потягнулись похмурі болота. Навіть в суху пору року вони важкопрохідні.

125249029.jpg

125249031.jpg

Ноги проваюються в багно, в ями між корінням...

125249024.jpg

Або приходиться стрибати по крупинам.

125249026.jpg

Навпроти Бережниці вийшли на Стохід. Тут місцеві навели через нього кладки і пішки, або з велосипедами переходять на інший бік. В минулі роки тих кладок не було, плавали човнами.

125249019.jpg

125249015.jpg

125249016.jpg

125249021.jpg

Повертаєм в сторону від річки і в урочищі Хатки виходимо на невелике озеро. Бурштинщики добрались і сюди. Беручи воду з озера вони помпами вимили три здоровенні ями. Місцеві лісники їх нагнали. Ями - справжні пастки. Вночі впадеш - не вилізеш.

125249030.jpg

Від озера заболоченим лісом направились в сторону села Стобихівка. Ліс дуже зарослий і важкопрохідний. Добре що є стежка. Місцевий лісоруб, якого ми зустріли, казав що тут є доти з війни, які загерметизовані знизу від попадання води.

125249025.jpg

125249033.jpg

Нарешті перед селом річка Стобихівка. Міст через неї спалили і зараз будується новий з металевими сваями і дерев"яним верхом. Сама річка від села Карпилівка біля 15 кілометрів тече надзвичайно дикими місцями. Навіть підійти до річки немає де!

125249020.jpg

Поширити це повідомлення


Link to post
Share on other sites

Зареєєструйтесь або увійдіть для відповіді

Ви маєте бути зареєстрованим учасником для коментування

Створити акаунт

Зареєструйтесь у нашій спільноті. Це легко!

Створити обліковий запис

Увійти

Маєте акаунт? Заходьте.

Увійти зараз




×