Звісно, зовсім би постмодерно було б, якби двійник х*ла наказав вбити двійника Пригожина. Але і так вийшло цілком нормально. Відзначив для себе одну цікаву річ. Бункерний дід дуже любить влаштовувати політичні вбивства так, аби кожного разу нова спроба була несхожою на попередню. Не можна просто застрелити або отруїти. Треба когось стріляти, когось труїти, когось — підривати у небі системою ППО. Так, очевидно, цікавіше. З іншого боку, а чи багато у нього там у бункері розваг? А так, свого роду — "нетфлікс". Читайте також: Про загадкові вибухи у портах Франції та Туреччини Ще цікавий момент. Спостерігаючи за інформпростором "рашн федерейшн" протягом 1,5 року, я почав краще розуміти минуле цієї держави. Чим цікава нинішня епоха? Усе онлайн, усе фіксується, жодна інформація нікуди не зникає, тому брехня фіксується швидше. І тут стає зрозуміло, що московська держава — це держава ритуалізованої брехні. Брехні, яку просто треба казати, і треба у неї вірити, бо це - "патріотичний обов'язок". Це досить смішно, коли подивитися на кейс верховних "вагнерівців". Це політичне вбивство було організовано так, аби ні у кого не було сумнівів, що воно було здійснено особисто вищим керівництвом держави. Бо хто ще може наказати збити ракетою цивільний літак? Щоб ні у кого не було сумнівів: це не бізнес, це не "африканські справи", не випадкова загибель. Читайте також: Чи справді Пригожин мертвий і навіщо це Путіну? Одночасно, у самому інформаційному просторі Московії почали поширюватися версії, що це підрив якоїсь вибухівки, за чим, очевидно, стоять французи або українці. І всі це повторюють, і, мабуть, завтра це буде проголошено офіційною версією, і всі будуть удавати, що так і є. Це ритуалізована брехня, і ритуалізована віра у цю брехню. Так само "вірили", що засуджені за часів Сталіна на ув'язнення "без права листування" десь там живуть у Сибіру, і чекають на повернення до родин. Що різноманітні "троцькісти" влаштовують диверсії. Що СРСР просто "вирішив звільнити" територію Заходу України та Білорусі від "панської Польщі", а "трудящі Фінляндії" з радістю чекали на радянських визволителів. Вірили, бо "так треба". І зараз ми навіть бачимо механізм, як це робиться. На наших очах. Джерело Про автора. Петро Олещук, політолог Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю