Стрічка досліджує, як за допомогою попси, телешоу та серіалів Росія “виховувала” українську аудиторію та готувала війну.У фІльмі діляться своїми думками люди, які безпосередньо брали участь та спостерігали за культурними процесами останніх десятиліть, - співаки і музиканти Олександр Пономарьов, Фоззі, Олег Скрипка, продюсер і музичний критик Олександр Ягольник, журналіст і публіцист Віталій Портников, ексмедіаменеджер та член парламентського комітету з гуманітарної політики Микола Княжицький."В 90-ті та на початку 2000-х Україна просто вибухає талантами, які дуже і дуже відрізняються від всесоюзних: вони не бояться експериментувати, вони вільні, і вони співають українською, - пригадує Микола Княжицький, - Це був не просто вибух талантів, з'явилася для них ціла інфраструктура: "Територія А", яку вела Анжеліка Рудницька була справжньою лабораторією крутої української музики, зʼявилася "Пісня року", ініційована Олександром Ягольником".“Я тоді працював на радіо і пам'ятаю, який проривний продукт був. Наприклад, “Весна” Воплів Відоплясова, хіти Ірини Білик - “Я пливу у човні”, “Так просто”... Це були такі проривні безпрецедентні треки, які пробивали дорогу українській музиці саме в ФМ просторі, який тоді з'явився”, - пригадує Фоззі.Але імперія вступає у боротьбу за вплив, застосовуючи цілий арсенал ідеологічних інструментів: поступово україномовні пісні були витіснені з ефірів ТБ і радіо як неформат, їх заполонили російські виконавці, а українські стали переходити на російську.Фоззі пригадує, як незабаром ситуація змінилась настільки, що пробитися в ефір з українською музикою було майже неможливо. “Я пам'ятаю, що потрапити, скажімо, в ефір програми “Мелорама” на каналі “Інтер” ми могли, тільки повенувшись з фестивалю в Москві”. "Спільний культурний простір між Україною і Росією тоді розсипався, так само, як і політичний, але імперія не збиралася відступати", - коментує Княжицький. Виконавці з Росії заполонили ефіри та фестивалі. “Пісня - найзручніша форма поширення. Книжки не всі читають, пісні слухають всі, і навіть дитина може повторити. Тож тримати при собі за допомогою пісень, фільмів, серіалів - це найпростіше”, - зазначає Фоззі.Російські серіали, пропагуючи чужі цінності, стирали національну ідентичність та відверто жартували з недолугих українців..."Чому Путін думав, що ми будемо зустрічати його з квітами? Бо він собі міркував, що ми є представниками його культури, бо вони вкидали сюди стільки грошей, щоб люди думали, що ми й росіяни - це одне й те саме, що немає ніяких українці. Їм здавалося, що це буде працювати. Але нам вдалося це змінити", - розповідає Княжицький.Якми чином цей раунд інформаційно культурної війни все ж вдалося виграти та чи є зміни невідворотними - у фільмі "Моя прерасна колонізація, у суботу, 30 листопада, о 22.00 на телеканалі "Еспресо".
Читати повністю
