Частина боєздатного населення зі зброєю в руках вийшла на захист не тільки своїх сімей, а й своєї землі та героїчно протистоїть навалі диких орд із боліт. А друга частина ховається за їхніми спинами, сподіваючись, що ці перші захистять не тільки себе і своїх близьких, а і їх, і їхніх близьких. І якби лише просто ховалися за спини. Вони ще прагнуть нажитися на цій війні. Звичайно, коштом героїзму своїх співгромадян, котрі взяли зброю до рук. Тобто нажитися на чужій крові.І кого маємо більше – наших відважних захисників, завдяки яким країна живе, працює й вірить у майбутнє, чи фальшивих інвалідів, зрадників і боягузів? Останні готові втопитися в Тисі, але не захищатимуть своїх матерів, сестер, дружин, наречених від здичавілих орд ґвалтівників із Росії. І кого більше – не зовсім зрозуміло. Прикро.Ні, "прикро" - це не те слово. Інколи від відчаю хочеться кричати: невже це в нашій Україні, яку ми грудьми відстояли на Майданах, а зараз славимо один до одного, можуть відбуватися такі ганебні речі?!Читайте також: МСЕК: перемогти можна проблему, яку ти хоча б помітивПро те, що в нас керівника Верховного Суду піймали на отриманні хабаря в $5 мільйонів, ми вже й забули. А чого пам'ятати про виродка, якого вже давно випустили з буцегарні й він гуляє й насолоджується життям?!Досить швидко на фоні трагічних подій із фронту, де ми останній час постійно чомусь відступаємо, стирається з пам’яті й свіжа новина про керівницю медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) Хмельниччини, яка $5 млн, видурених у нещасних, розгублених і не дуже розумних співгромадян, тримала у себе в робочому сейфі (і це тільки у сейфі!).Згодом виявилося, що 61 прокурор цього славного подільського краю оформив через цю чарівну жінку інвалідність і отримував паралельно з заробітком на основному робочому місці ще й пенсію приблизно в розмірі 100 тисяч щомісяця. Відповідно й зарплата трималася в середньому на рівні 150 тисяч щомісяця. А скільки вже міг "наколядувати" кожен – то вже окрема стаття, яка, сподіваємося, колись стане кримінальною. Виявляється, не тільки прокурори були клієнтами нашої державної дами з Хмельницького. У неї знайшли список її клієнтської бази на кілька тисяч персон. Очевидно, всі вони після відвідування МСЕК отримували пенсію поруч із зарплатою. І це відбувається в країні, в якій точиться Велика Визвольна війна.Гадаєте, це окремий заповідний край, де прокурори, починаючи з тридцятирічного віку фатально втрачають здоров’я на захисті правопорядку й закону? На Черкащині така ж сама пошесть скошує на благородній справі захисту закону здорових і могутніх чоловіків. 28% від всього прокурорського складу тут теж інваліди. Одним словом, дуже важка у них робота. Читайте також: Хмельницькі прокурори не прилетіли з МарсаАле передовий досвід хмельничан і черкасців щодо поновлення соціальної справедливості в достойній оплаті прокурорів-трудяг, хоч і не настільки масово, та вже перехопили і їхні колеги з інших областей країни. І нині вже 500 (!) прокурорів республіки оформили собі інвалідність і продовжують плідно працювати далі, поширюючи ланцюжок корупції всією країною, чомусь навіть не підозрюючи, що це веде не тільки до метастазів, а й до ракової пухлини всього державного механізму.Отже, чи варто ставити питання про дотримання правопорядку, законності й справедливості в країні, засадничі механізми життєдіяльності в якій захищають ось такі захисники?!Виходить, що в одній державі ми маємо дві країни. Одна – працює, платить податки, захищає в лиху годину зі зброєю в руках себе, свої сім’ї, свою державу. А інша, маючи на кілька порядків більші, визначені новим законодавством, зарплати, – стриже ще й з перших купони. І так вони й живуть.(Надто багато щось я в тексті ставлю риторичних (?) знаків. Дуже багато тривожних тенденцій, і не зовсім зрозуміло, як їх подолати)Країна починає тріщати зсередини. Її розвалюють самі ж українці, переважна частина яких є цілком свідомими громадянами. Але виходить, що ця свідомість показна, на люди. А коли доходить до того, що щось сам маєш зробити для країни, чимось пожертвувати в лиху годину, то ми чомусь певні, що це має зробити хтось за нас.І ми ладні втопити в бистрих і холодних водах Тиси чи Дністра своїх дітей чи чоловіків, аби не дати їм можливість захистити себе ж і нас.Гаразд, перепливуть вони якимось дивом прикордонні річки й втечуть від українського війська, збережуть себе. А як же рідні, яких вони кинули на тому березі?Читайте також: Про МСЕК, людей з інвалідністю і корупційний феодалізмПрийдуть російські вилупки, знущатимуться з ваших рідних, мордуватимуть, ґвалтуватимуть і убиватимуть їх, як це робили в Бучі, Ірпені, Гостомелі, – втікачів совість не мучитиме?Ми всі знаємо, що в країні немає порядку. Влада, яку ми самі ж вибрали, не виправдала наші сподівання. Вона й не могла виправдати. Сподівалися, що швидко відправимо цей невеселий, як виявилося, "Квартал" на вихід і тоді вже оберемо справжню високопрофесійну і високоморальну владу. Не вийшло. Надто нас багато, щоб швидко ми мінялися і все враз змінилося. Надто багато залишилися в совку, де загальна відповідальність породжувала індивідуальну безвідповідальність, а жорстокі репресії з багатьох сформували конформістів, людей, не здатних протистояти чужій волі й не здатних критично й самостійно мислити.Але все це час лікує. За умови, якщо ми самі захочемо лікуватися, а не чекати приречено або чиєїсь допомоги, або чийогось меча. Як сказано в мудрій книзі, Бог не допоможе нам без нас. І ми приречені боротися не тільки з зовнішнім ворогом, а й із внутрішнім, ще підступнішим. І навіть із самим собою. І боротися одночасно. А виграє той, хто бореться і за ким правда.Українці (через обставини) тою чи іншою мірою всі трохи "інваліди", які самі себе за волосся, як знаменитий персонаж, витягують із болота зневіри. Але тягнуть! Отже, українці все ж варті перемоги. Чи не так?ДжерелоПро автора. Віктор Мороз, український публіцист, оглядачРедакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю