Завищені транспортні витрати дозволяють російським компаніям заробляти набагато більше продажу сирої нафти Індії, ніж раніше. Про це свідчить аналіз Financial Times, який говорить про те, що ці витрати можуть приносити понад мільярд доларів на квартал. Донедавна здавалося, що Росія дотримується західних обмежень, спрямованих на скорочення її доходів у відповідь на вторгнення в Україну. Російські нафтовики продавали свою продукцію Індії за ціною, нижчою за 60 доларів за барель. Але з урахуванням вартості фрахту вони і трейдери, з якими співпрацюють, стягують набагато більші суми. Financial Times проаналізував судна, які прямують безпосередньо з російських балтійських портів до Індії. І виявилося, що ці додаткові стягнення разом із комісійними, отриманими від транспортування нафти на судах, пов'язаних із Росією, могли принести Москві 1,2 мільярда доларів за 3 місяці до липня. «Завищені транспортні витрати викликають велике занепокоєння, оскільки вони фактично створюють прогалину в режимі обмеження цін, через яку хтось і десь може викачувати мільярди доларів» , - сказав Бенджамін Хільгеншток, вчений Київської школи економіки, який вивчає ухилення від дотримання граничних цін. «Не дивно, що Путін стає дедалі відчайдушнішим і нечеснішим у своїх спробах пом'якшити вплив граничних цін – того, що серйозно обмежує російські доходи з моменту їхнього запровадження. Ті, хто допомагає Росії фінансувати цю незаконну війну, повинні знати, що Великобританія продовжуватиме діяти разом з нашими партнерами для забезпечення цього заходу» , – прокоментував міністр закордонних справ Великобританії Джеймс Клеверлі. Цінова стеля, введена G7, має на меті зберегти потік російської нафти, одночасно зменшивши доходи, які можуть бути використані для фінансування війни. Але обмеження, що висуває вимоги до покупців, судновласників та страховиків із країн-учасниць, не накладає жодних обмежень на вартість фрахту. Митні дані, опубліковані в Росії з грудня до кінця червня, свідчать, що середня ціна сирої нафти, що поставляється Індії, становила близько 50 доларів за барель у російських портах у Балтійському морі. Це дозволяло утримувати продажі в межах верхньої лінії, що застосовується до так званої ціни "франко борт" (FOB), або вартості нафти в порту завантаження. Але дані індійської митниці кажуть, що ціни, які фактично сплачуються в Індії після доставки (ціна «вартість, страхування та фрахт») за той же період становили 68 доларів. Звичайно, ціна була нижчою за середню у світі, яка становила на рівні 79 доларів за барель протягом того ж періоду. Але це означає, що ціни між Балтикою та Індією зростали на 18 доларів за барель. Дані цінового агентства Argus також вказують на значну розбіжність. За оцінками Argus, середня ціна на нафту марки Urals в Індії була на 14,90 доларів за барель вищою, ніж у Балтії, з початку збору даних у лютому. Представник індійської державної нафтової компанії, яка купила частину цієї нафти, повідомив Financial Times, що індійські покупці купували її з урахуванням вартості доставки. Чиновник сказав, що жодних переговорів щодо умов та вартості транспортування не проводилося. Тому зайві витрати, мабуть, були зафіксовані торговцями нафти. За даними аналітичної компанії Kpler, нафтовидобувні компанії "ЛУКойл" та "Роснефть" здійснювали прямий продаж індійським нафтопереробним заводам. В інших випадках продажем займаються трейдингові компанії, які з'явилися минулого року і тісно пов'язані з кількома російськими нафтовими компаніями. «За оцінками Kpler, Росія відправила 108 млн. барелів з Балтії до Індії з травня по липень на 134 судах, в той час, коли розбіжність між цінами Argus становила в середньому 17 доларів за барель, з урахуванням лага між відправленням і доставкою. На той час, за оцінками Argus, комерційні ціни на морські перевезення становили в середньому 9 за барель, що свідчить про те, що завищення ціни може становити близько 800 мільйонів доларів» , - пише Financial Times. Хільгеншток сказав: «Якщо російські нафтові компанії і трейдери погоджуються на такі контрактні умови, ми повинні припустити, що частину спреду отримує Росія незалежно від того, чи є вона власником танкерів, що перевозять нафту, чи ні». Росія справді впливає на танкерний флот. Зі 134 суден, які, за даними Kpler, перевозили російську нафту до Індії з травня по липень, Financial Times вдалося безпосередньо пов'язати 23 з них із російськими компаніями через страхові документи, документи про власність чи управління. Більшість із них управляється компанією Sun Ship Management, яка потрапила під санкції Великобританії та ЄС за зв'язок із "Совкомфлотом". Financial Times виявило ще 26 «примарних судів», куплених їх нинішніми власниками з початку війни. Їхні власники – таємні, приховані через підставні компанії, переважно на Маршаллових островах та в Ліберії. Але всі вони різко переорієнтувалися на російські нафтові маршрути після покупки, а деякі з них, як і раніше, були пов'язані з Росією. За три місяці до липня близько 40% нафти, що поставляється з Балтії, було перевезено пов'язаним з Росією флотом. «Оцінки вартості фрахту, розраховані агентством Argus, свідчать, що цей флот, можливо, заробив понад 350 мільйонів доходу на маршруті за квартал. Якщо додати 800 мільйонів доларів, на які було завищено тарифи, це означає, що російські компанії могли таємно отримати на мільярд доларів більше за цей період, ніж було визнано раніше» , – йдеться у статті. На Індію припадає близько чверті російського експорту сирої та переробленої нафти. За даними Міжнародного енергетичного агентства, глобальний експорт нафти з Росії за ці три місяці становив 39 мільярдів доларів. Утримання цін у балтійських портах нижче за граничний рівень дозволило Росії також використовувати суди із західним страхуванням. Більше половини суден на маршруті протягом цього кварталу було застраховано в країнах G7, причому 46 з них керувалися грецькими судновими менеджерами.

Читати повністю