1. Міністерство є центральним органом виконавчої влади, відповідальним за розробку і втілення державної політики у певній сфері. Кількість і перелік міністерств визначаються тим, як поділити великий список сфер державної політики між міністерствами. Зазвичай якщо щось важливо, то роблять окрему посаду міністра (приклад: Мінветеранів). 2. Якщо міністерство не займається розробкою і втіленням державної політики, то абсолютно неважливо, хто його очолює. 3. Дуже великі міністерства працюють погано, адже це означає, що список сфер державної політики, за які вони відповідають, є надто великим, і щось неминуче випадає зі сфери уваги. Кожен менеджер знає, що не варто мати надто багато об'єктів управління. 4. Злиття та об'єднання міністерств -- це погана практика, бо вона паралізує роботу на багато місяців через суто адміністративно-бюрократичні причини. Варто робити це лише у виключних випадках. Читайте також: Управлінська прірва в час війни 5. Як випливає з вищезазначеного, краще продумати структуру і потім без особливої потреби не чіпати. В ідеалі міністерства створюються під сфери політики, а не під людей, яких треба кудись поставити або прибрати. 6. Завжди бажано мати на чолі міністерства міністра, а не виконувача обов'язків. В.о. замість міністра обмежує можливості та ефективність роботи, у тому числі із зовнішніми партнерами. Багаторічні в.о. є поганою ознакою, вони свідчать про глибоку кадрову кризу або недовіру з боку Парламенту. 7. Віцепрем'єр по суті є урядовим проєктним менеджером найвищого рівня, що координує кілька міністерств з метою досягнення конкретних великих цілей (приклад: віцепрем'єр-міністр з євроінтеграції). Роздавання статусів ВПМ окремим міністрам додає їм турбот, але не особливо додає можливостей. Читайте також: Зе стрімко веде все до катастрофи 8. В ідеалі уряд працює як команда, де міністри досягають домовленостей зі складних питань. Наприклад, Мінекономіки та Мінфін завжди будуть опонентами, бо один переймається розвитком, а інший — видатками. 9. Роль прем'єр-міністра має особливе значення як диригента цього оркестру, організатора колективної роботи. Якщо ключові рішення ухвалюються деінде, уряд не буде працювати як команда, з відповідними наслідками. 10. В ідеалі уряд спирається на парламент, який його призначив, та має з ним тісний контакт. Звіти міністрів, їхня співпраця з профільними парламентськими комітетами, підтримка Парламентом урядових законопроєктів — це три кити ефективності цієї системи. Наостанок. Великі люди обговорюють ідеї, середні люди обговорюють події, маленькі люди обговорюють людей, казала Елеонора Рузвельт. Коли нема ідей, а події не приносять радості, залишається обговорювати людей. Що ми з вами та будемо робити наступні кілька днів. Джерело Про автора. Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської академії Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю