Розмова відбулася в програмі "Коментар" на ютуб-каналі Еспресо. Нижче наводимо текстову версію, над якою працював Дьомін Даніїл. З цього тексту ви дізнаєтесь: Чим зумовлена така поведінка польських протестувальників? Для чого Путіну було потрібно інтерв’ю з Такером Карлсоном Чому у Трампа так багато прихильників? Що буде, коли сплине термін президентства Володимира Зеленського Поведінка польських протестувальників на кордоні з висипанням українського зерна, яке збирали під обстрілами, яке збирали на замінованих полях, яке збирали ціною життя, це щось за межами мого розуміння. Невже в Польщі ще є громадяни, які не розуміють, що якщо Україна впаде, то Польща буде наступною?  Давайте спробуємо розбиратися з холодною головою над тим, що відбувається. По-перше, "наїзди" Путіна на Польщу - вони далеко не нові. Він ще фактично чотири роки тому, навіть трохи більше, розповідав спочатку лідерам країни СНД, а потім розповідав в інших розмовах про те, що посол Польщі в Німеччині в 1934-1939 роках Юзеф Липський "сволота і антисемітська свиня", це дослівна цитата, і що поляки так само причетні до Голокосту, як і німці. Це такий брехливий формат Путіна, псевдоісторика, і це його реакція на позицію польської влади стосовно підтримки України. Я думаю, що в цілому Путін достатньо чітко усвідомлює наслідки своїх випадів на адресу офіційної Варшави і я далеко не впевнений, що ті карти, які в соціальних мережах поширив міністр Радослав Сікорський, стали належною відповіддю. Хоча треба сказати одразу, що кожна влада має право і можливість самостійно обирати свій формат відповіді.  <img alt="Радослав Сікорський" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/299000_300000/299434_Radoslaw-Sikorski4_gettyimages_new_960x380_0.webp" title="Радослав Сікорський"> Очільник МЗС Польщі Радослав Сікорський Фото: gettyimages Повернемось до українського зерна на польському шосе. Я думаю, що це зроблено, в тому числі з тієї простої причини, що польські правоохоронці не дали досі оцінки тим діям, які здійснював [натхненник протестів любленський підприємець] Рафал Меклер і його колеги ще з середини листопада... Це був, на мою думку, показовий акт. І він заслуговує на реакцію польських правоохоронців. І я вважаю, що цілком в компетенції української влади говорити про це і вимагати цього. Тому що мені складно уявити, чому раптом в неділю віруючі, очевидно, люди вирішили висипати зерно просто на дорогу? Надто багато символізму в цьому, розумієте? І я не вірю, що це все сталося просто так. Я не люблю конспірології, але достатньо добре розуміюся на різноманітних гібридних технологіях впливу, і усвідомлюю, що це якраз той випадок, коли дійсно були реальні підстави говорити про цілеспрямовані заходи, спрямовані проти польско-українських відносин. Польско-українська співпраця дуже сильно турбує Кремль - це не секрет.  Ви кажете про символізм. А можемо ми боротися теж символізмом?  Можемо і повинні. І є ціла низка інформаційних напрямів, по яких ми можемо працювати. Це і підбірка випадків, коли люди гинули на полях, намагаючись посіяти чи зібрати ворожай. Це і дійсно випадки тих фермерів, які стали військовими і захищають Україну. Це і захоплені, як я вже сказав, або просто спалені поля. Практично кожного тижня ми отримуємо збитки, завдані українським зерносховищам, тому що обстріли відбуваються достатньо інтенсивно.  Але це все треба робити не в українському інформаційному просторі, а в польському інформаційному просторі. Я ще в листопаді-грудні минулого року закликав до того, щоб ми проводили спільні заходи на території Польщі, щоб ми доносили, наприклад, до польського суспільства, чому Польща несе збитки через блокування кордону. Як би поставилось польське суспільство до того, якби польське зерно опинилося на німецькому автобані чи французькому шосе?  Інтерв'ю Путіна та Такер Карлсона. Для чого це Кремлю? Путін не сказав нічого нового. Насправді, ані відкидання української історії, ані випади на адресу Польщі - це не нове. Відносна новизна у тезі, що "ви не маєте допомагати Україні, ми готові домовлятися". Ну він давно вже говорить про те, що ми готові домовлятися з тієї простої причини, що Путін боїться невизнання заходом результатів президентської кампанії. Голосування відбудеться в середині березня. В середині країни це не матиме якогось резонансу, але на світовій арені це буде другий ляпас після рішення міжнародного кримінального суду про видачу ордера на арешт Путіна, яке було якраз в середині березня минулого року. <img alt="Такер Карлсон і Путін" src="https://static.espreso.tv/uploads/photobank/324000_325000/324384_carlson-putin_reuters_new_960x380_0.webp" title="Такер Карлсон і Путін"> Кадри з інтерв'ю Карлсона та Путіна Фото: reuters І його спрямування на консервативний республіканський електорат, воно з одного боку зрозуміло, а з іншого боку, він трохи "передав куті меду". Тому що я маю сумніви, що "реднеки" в США почали зараз гортати українську історію чи повірили Путіну на слово.  Чому у Трампа так багато прихильників? Переважна більшість американців є за своєю політичною природою ізоляціоністами. Їх мало цікавить те, що відбувається в оточуючому світі. І фактор зовнішнього впливу дуже опосередкований. Тобто задача адміністрації Байдена — не дозволити провести паралелі між ситуацією в Афганістані і ситуацією в Україні. Задача республіканців, навпаки, показати, що вони витрачають максимум зусиль і можливостей для того, щоб збільшувати всередині Сполучених Штатів доходи людей, їх добробут. Трамп в цьому сенсі певний феномен, тому що він спочатку в 2016 році передушив в політичному сенсі республіканський істеблішмент, став кандидатом президенти і виграв президентські вибори, перегравши Гілларі Клінтон. А зараз добивається свого висування і балотування на виборах з прицілом на перемогу. Якщо я правильно згадую, повноваження президента України Володимира Зеленського спливають у травні 2024 року. Що буде далі? У якому статусі країною керуватиме Зеленський?  Його повноваження припиняються тільки в тому разі, коли починається повноваження наступного президента. Але владі було б непогано прокомунікувати це питання. Леонід Кучма, наприклад, на своєму місці також перепрацював кілька місяців під час Помаранчевої революції, про це теж можна було б згадати. До речі, якби влада прислухалась до рекомендацій сформувати уряд національної єдності, у неї було б набагато більше аргументів. Тому що це був би процес переходу від офісно-президентської до парламентсько-президентської республіки, як це передбачено в Конституції. 

Читати повністю