Звідкись з-під днища донеслися й голоси тих, хто зі зрозумілих обставин, перебуває, так би мовити, в екзилі, на теренах Московії. Зокрема ті, хто знайшов там, як вони вважають, тимчасовий притулок, аби перебути "окаянниє дні", а відтак повернутися в Україну переможцями. Озвався й кум Путіна, держзрадник Віктор Медведчук, позбавлений українського громадянства, депутатства, права займатися адвокатською діяльністю в Україні, усіх "наукових" звань, серед них і академіка, а також значної частини статків, набутих ексочільником президентської адміністрації Леоніда Кучми. Зрозумівши, що під час війни йому не вестиметься в Україні так, як раніше, Віктор Володимирович з-під домашнього арешту пустився у втіки, але його швидко скрутили есбеушники на кордоні з невизнаним Придністров’ям. Після того як українська влада вирішила обміняти колаборанта на дві сотні наших полонених, Медведчук сидів тихо у Росії, остерігаючись помсти рідного кума за провал його, з дозволу сказати, активностей у "тилу врага", і, зокрема, розтрату купи грошей на підривну діяльність. Читайте також: Медведчук з Москви взявся "кошмарити" українців Але потрапити до "Матроской тішини", слідчого ізолятора для віп-персон у Росії, Медведчуку не судилося: Путін виявився "добрим кумом"… І Медведчук вирішив повернутися у "велику політику", якщо такою можна вважати мишачу метушню "укрАінства" на теренах федерації… Термін "укрАінство" - звісно, не мій. Таким сленговим словечком називають середовище зрадників, колаборантів, експолітиків промосковського штибу, яким вдалося урятуватися втечею від гніву власного народу і нидіти у сінях окупанта. Називають політики-"вєлікороси", хазяї життя і потенційні спонсори людців на кшталт Медведчука та інших. Отож, у липні минулого року Віктор Володимирович зі свитою однодумців заснували у Росії організацію "Другая Украіна", головою виконкому у якій став журналіст з колишньої медіаімперії Медведчука Денис Жарких. Тусовка, скроєна за лекалами давнього дітища, за посередництвом якого кум Путіна намагався легально впливати (і, до слова, таки впливав) на українську політику. А також помпував гроші з Кремля, які осідали, зазвичай, у його власних кишенях та на рахунках дружини – Оксани Марченко. Організація, якщо хтось ще пам’ятає, називалася "Український вибір". Дехто з пташат цього "вибору" й досі обіймає в Україні доволі пристойні посади, аж до віцепрем’єрки… Пощастило з медведчуківською путівкою у життя… Довкола "Другой Украіни" крутяться відверто українофобські елементи. Якась частина януковицького, з дозволу сказати, "істеблішменту" (наприклад, Микола Азаров). Пройдисвіти нижчого ґатунку (до прикладу, одеський депутат Богдан Гіганов, журналісти Володимир Скачко та Кирило Молчанов), охочі до дармових грошей та псевдоінтелектуальних балачок. Розмов про "керованість України Заходом", про "держпереворот, який трапився на Майдані 10 років тому", про грузинських та балтійських снайперів, які "розстріляли мітингарів" у Києві тощо. А ще про те, що "другая Украіна" обов’язково буде відновлена після успішного завершення путінської СВО та за допомогою братньої Росії. Аби, як зазвичай, продемонструвати перед Путіним масштабність свого задуму, Медведчук поквапився зареєструвати філію "Другой Украіни" у Сербії. Там для цього – парникові умови, зважаючи на засилля російського бізнесу, ефесбешної агентури та гундяєвського патріархату. Що цікаво, — до "братньої" Білорусі Медведчуку зі своєю конторою зась. Мабуть, Лукашенко бачить ошустів ліпше, аніж його пристаркуватий візаві з Кремля… Читайте також: Дивні "укрАінци" Медведчука Я б, можливо, і не зупинявся так докладно на справах "відставної кози барабанника" Медведчука, якби не низка цікавих збігів, які трапилися з ним та з людьми, вхожими колись до його оточення, цими днями. По-перше, усі ці заяви з приводу роковин Майдану та війни були словесним туманом для цілком меркантильних кроків Віктора Володимировича до подальшої своєї легалізації. Недавно він спробував через суд повернути собі право займатися адвокатською діяльністю на території України. Та два тижні тому Київський апеляційний суд відмовив держзраднику. Справа була цікавою, з огляду на те, що представником Медведчука у суді був колишній адвокат януковицького генпрокурора Пшонки Олексій Калінніков. А українську Асоціацію адвокатури досі очолює соратниця Віктора Володимировича – Лідія Ізовітова. І ще один дивний дзвіночок. Паралельно з Медведчуком активізувався ще один одіозний юрист з когорти Януковича – Андрій Портнов. Правда, останнім часом він волів, аби його називали журналістом. А проте підсанкційний у Штатах Портнов взявся тягти до суду НАЗК та рух "ЧЕСНО", аби його прибрали з так званого Реєстру зрадників. Я не буду ворожити на кавовій гущі, як завершиться ця портновська витівка. Знаю лише одне – майже уся судова система України так чи інакше контрольована Портновим та його людьми. А тепер – про ймовірний зв’язок та причину весняного загострення обидвох "другоукраінскіх" правників-зрадників. Свого часу Бігуси взялися було вивчати долю арештованих активів Медведчука в Україні. І з’ясували, що частина з них потрапила до рук такого собі Валерія Міщенка, близько пов’язаного з… заступником очільника Офісу президента України, заслуженим юристом від іншого президента Олегом Татаровим. З таким "дахом" в Україні і Медведчук, і Портнов, ймовірно, вже пакують валізи. Досить поневірятися по сусідах… Спеціально для Еспресо Про автора. Ігор Гулик – журналіст Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Читати повністю