Romek

Супер фОТО! То, виявляється, у 1950 році цей будинок був все-таки більш декорований, ніж тепер і Марк Кронштейн лише частково усунув пишний декор фасаду.

Сьогодні оглянув тильну сторону колишньої чеської школи. На фото 1947 року зображена не вона. Хоч там зараз ростуть великі дерева і трохи заважає паркан церкви, все ж можна побачити, що архітектура будівлі інша:

завтра загляну на той будинок з іншої сторони

ні, не він. не схоже. значить це інше місце

Тоді той довоєнний будинок - це довоєнна чеська школа (Česká matice školská)?

А де знаходилася 4 школа у 1947? На задньому тлі якийсь явно польський будинок

Місто сьогодні - це суцільний заповідник помилок і недолугості планування і урбаністики. Навіть дискутувати не приходиться, що всім цим займаються люди без найменшого уявлення про міський простір, естетику і раціональність.

фото у мене чомусь не видно...

Аерофотознімок луцького аеропорту. На першому плані автозавод і міст на Рівненській. Забудована вул. Ветеранів понад Сапалаївкою і західна сторона початку просп. Соборності. Міст по просп. Соборності вже є, але, траси майбутнього просп. Соборності щось не видно

А хіба це дитяче містечко не ізваяли до 900-річчя?

Василя святкується і зараз 1 січня за юліанський календарем. При переході на сучасний григоріанський свято Василя і буде нормально припадати на перший день року. Новий рік же!!!!!! Всі святкують

Труднощі луцького перекладу. Банер на приміщенні виставкового салону по вул. Лесі Українки

Я не був у Трансільванії, але не один рік мрію про неї - навіть складав якось приблизний план і маршрут, вивчаючи багато звітів та путівників. Раджу звернути увагу на міста Сібіу, Брашов або Сігішоару (просто надзвичайно гарні міста). Готельна база в них велика. Трансфегерашське шосе одночзначно варте уваги з огляду на краєвиди і гори. А от всякі там "дракульські" місця, на мою суб'єктивну думку і на думку багатьох досвідчених мандрівників, це не більше, ніж туристичний попсовий трюк, які можна спокійно оминути.

Згоден, що етнічних українців там понад 20%, але не слід покладатися на їх національно-патріотичні почуття. Більшість з них, "переплюне" і багатьох російських українофобів. Коли я бачу українофобські настрої серед малоросів на Житомирщині чи Київщині, то про Крим говорити не доводиться. Пам'ятаю розмову з однією кримською вчителькою. Вона зав'язалася, коли я заступився за молоду маму з дітьми, яку почав ображати у приміському автобусі водій за її питання українською. Вчителька розвернулася до мене і сказала "А вот я вас не понимаю, молодой человек. Я сама хохлушка и когда-то приехала сюда с Украины, а теперь мне стыдно за это". Я не знайшов слів у відповідь. Це вже не лікується.

Дійсно, Севастополь ніколи не був проукраїнським, тобто був дуже антиукраїнський. Якось я був там в гостях у дуже проукраїнського місцевого подружжя (вони севастопольці, та вчилися на західній Україні). Вони особисто мене просили не розмовляти у дворі їхньої багатоповерхівки українською, бо сусіди невідомо як можуть зреагувати. І це був 2008 рік! Пригадую, смішно було коли дівчина у магазині на моє прохання українською подати товар, дивно скривилася, завмерла і почала благаючи дивитися на охоронця біля кас - "Что мне делать??????". Це буквально підсвідома реакція на ненависну їм мову. А в Ялті мені дійсно не продали хачапурі виключно за розмову українською без вдавання у причини - "Тебе, бендэровец, вапще не продам!". Тому, я не дивуюся, що їх ейфорія від анексії взагалі ніколи не пройде.