Samhayne

А коли?

Заберу другий ніж для томатів. Ще будуть інші ножі?

Вітаю! Між жінкою і дочкою має бути хоча б 9 місяців різниці!

- Як вам вдалось прожити 50 років з чоловіком у повній гармонії без жодної сварки? - Дуже просто. Коли ми одружились, мій чоловік посадив мене в карету і повіз на своє ранчо. Поки ми їхали один з коней спіткнувся і він спокійно сказав: "Раз". Через 15 хвилин, цей кінь спіткнувся ще раз і він сказав: "Два". І вже коли ми підїжджали до його ранчо цей же ж кінь спіткнувся в третій раз. Він сказав: "Три" - i пристрелив її. Я, звичайно, почала кричати, наробила шуму, почала жаліти бідну тваринку… - І що? - І він сказав "Раз".

Повзе мужик по пустелі, пити хоче страшно. Бурмоче: - Боже, як пити хочеться!.. Тут з неба падає лопатка, голос промовляє: - Копай! Мужик через хвилину викопав глек з холодною водою, напився. Голос йому: - Лопатку поверни! Мужик лопатку в небо підкинув, пішов дальше. Йде, їсти хоче. Тільки про це подумав, з неба падає лопатка: - Копай! Мужик через дві хвилини викопав скриню з їжею. Наївся до відпаду, з неба голос: - Лопатку поверни! Мужик лопатку підкинув, йде далі та думає: - Зараз би потр@хатись... Тільки подумав, з неба лопатка падає: - Копай! Мужик копає хвилину, дві, годину, три години... Через п"ять годин сів на дно ями: - Ох, і з@тр@хався я!.. З неба голос: - Лопатку поверни!

А я чогось думаю, що центральна будівля облцентру - це не універмаг... якось так склалось, Драмтеатр чи Будинок просвіти на центральну будівлю не тянуть. То хай вже буде новий ТЦ ЦУМ. Може і з кінотеатром, і кафешкою, а може і ще чимось... Але скляне чудовисько там не в тему, воно буде доречним в Києві, в модерновому місті, а наше тихе та спокійне, місцями провінційне, місцями старовинне, тому, на мою думку (хоч її і не питали і при затвердженні проекту, навряд чи спитають) сюди більш пасуватиме будь-яка будівля з посту №361.... Ми ділимо шкуру невбитого ведмедя. Щось та і зроблять, але з нами не радитимуться то точно.

Мої вітання! В 30-ть життя тільки починається!!! (кажу з власного досвіду!)

Найбільше сподобалась №2 та її варіація №6. Мені подобаються автентичні речі з народними мотивами та візерунками.

Мені все рівно. нема хліба, то нема.... а хоч, то візьми

Прийми і наші вітання! Хай удачі буде без міри, грошей повні кишені, а кохана завжди йде поруч з тобою!

лишилось ще одненьке кошеня і дворовий кіт...

Ромке срочно надо было ехать. На поезде. Почти все формальности были улажены, оставалась самая малость: оформить документы на кота, прививки там и все такое. Правда, могла возникнуть заминочка: звали кота Ебанатом. Постучав в дверь с табличкой «Врач-ветеринар имярек» и услышав интеллигентное «Войдите», произнесенное приятным баритоном, Ромка придал лицу выражение приветливой индифферентности (блуждающая полуулыбка, легкое презрение в глазах) и последовал приглашению. За столом сидел средних лет мужчина в светло-зеленой медицинской униформе, являвший собой эдакий гибрид Санта-Клауса с Айболитом, только без бороды. Зато присутствовал внушительных размеров животик, седеющие виски, очки-полукружья на носу картошкой и пальцы-сардельки, сжимающие казавшуюся слишком хрупкой для них авторучку. Обширную лаковую загорелую лысину покрывала зеленая же медицинская шапочка. Усевшись на предложенный доктором стул, Ромка изложил суть дела: мол-де надо ехать, а у меня кот, бросить не могу, я его еще за забором приютил, стал быть, надо документ. Доктор привычно запустил руку в ящик стола, достал бланк и поднял глаза на Ромку. – Кличка? – поинтересовался доктор. – Глыба, – ответил Ромка. – А кота? – на всякий случай уточнил доктор. Ромка сменил выражение лица на «а чё?», то есть оставил полуулыбку, глаза же стали смотреть выжидающе-нагло. – Ебанат, – как ни в чем не бывало, сообщил он доктору. Рука ветеринара замерла, не коснувшись бумаги. Аккуратно положив ручку рядом с кошачьим паспортом, он медленно приподнял очки и сильно потер переносицу. Потом, не опуская очков, посмотрел на посетителя. Выражение лица было точь-в-точь, как у Ромки. – А ласково, значит, Ебанашка? – скорее утвердительно, чем вопросительно, тихо произнес ветеринар. – Ага, – даже как-то обрадовался Ромка, на всякий случай сменив выражение лица на откровенное «ну и хули?» – Откуда знаете? – У меня дома кошка. Бациллой* звать, – ответил доктор скучным голосом. – А-а-а, – посочувствовал Ромка. Пройдясь до стоящего в углу шкафчика, доктор выставил оттуда на стол банку с резиновой пробкой, на глаз – около литра, и две разнокалиберные мензурки. Быстро налив и предупредив: – Спирт. Если надо, вода в кране, – звериный эскулап сноровисто опрокинул свою посудину. Ромка последовал примеру. В дверь стукнули и, не дожидаясь разрешения, в кабинет протиснулся тщедушный человечек. – Мне это, документ надо. На попугайчика. – Кличка? – выдохнул доктор. – Пиздобол, – радостно осклабился вошедший. Доктор молча встал и пошел к шкафчику – за третьей мензуркой

Не знаю, як він відкликається, але бачила я його біля "Салюта" на Конякіна я його кликала Киць-киць

У кошенят тато рудий, мама чорна, а діти - вже як вийшли.... Вони ще обшерстяться і будуть трьохмастні і короткошерстні.

Шукають котенята добрі руки! Є троє котенят, вік 1,5 місяці, стать - я не знаю, котенята рябенькі, грайливі, ласкаві, їдять самі, до лотка приучені... Через кілька тижнів їх можна забирати. , , . А ще в дворі брата живе гарний рудий кіт (вроді самець, хоч під хвіст не заглядала), видно що він домашній, може загубився, або вигнали з дому. Вік - приблизно пів року, я його брала в руки - він важить десь 1 кг. Кіт чистенький, акуратний, ласкавить, до рук йде. І дуже хоче додому, заберіть його, бо шкода. В нього такі сумні очі. Я б взяла, але в мене вже живе одне Руде Чудо... , , . Телефон власника котенят: 095 586-66-98 Саша А стосовно рудого - або тут або в приват. Я покажу двір де він живе.