Перейти до змісту

Alja

Рекомендовані повідомлення

Знаю, що написати читабельну історію - то не коників з лайна наліпити, тому прошу не судити строго. Цим текстом надіюсь хоч якось привернути увагу до міста до того клятого місця, притону, борделю - луцького Тубдиспансеру.

Отже, почалось все просто - бронхіт, чи то запалення, чи то обструктивний бронхіт... Мені того так і не пояснили. Місяць, другий, таблеточки, сиропчики, депресія, слабкість. Поки в один прекрасний день пана дільничного осяйнуло - "...А поїдь но ти в тубдиспансер. Бо щось твій бронхіт мені не подобається."

Приїхала. Знімок, година очікування, і тадададаааам - туберкульоз легені, при чому вже, цитую, "не свіжий". Питання - на що дивились лікарі в поліклініці, коли мене слухали? На цицьки? Ну далі кілька днів як в тумані - шок, сльози і соплі.

Потім був початок лікування. Нічого страшного - перевернула жменю кольорової хімікатури, як в фільмі, і спати. Спати вночі, спати зранку, спати в обід і ввечері теж спати. Так пролетів майже рік, після якого на фінальному обстеженні сюрприз: рецидив + заражені бронхи, мультирезистентний, інфільтративний... Загалом все як не не має бути. На тому ж місці ідібрали верхній одяг (нахабно відібрали і запхали до мішка, як ото в селах солому пхають) і дали путівку на четвертий поверх в інтенсивну терапію, до пані Валентини йосипівни (то так, мо хто знає). От там то і відкриваються всі оспівані принади місцевого "тубіка". Про коридори помальовані в синій-синій, запах хлорки, якою невідомо що миють, бо брудно всеодно, сирість, протяги писати не буду, таку картину всі повинні були бачити в фільмах жахів.

Палата. Палата - то окрема тема. Пані Валентина, як непоганий психолог, з самого початку відвела в палату з кількома циганками і бабусями при смерті, щоб налякати мабуть. Дві представниці Ромів вагітні, третя без ніг, худі як з Освенціма, зате всі палять (Кент з ментолом пропонували, казали "...Легше стане"). Запах жахливий, під ліжками в пакетиках якась зіпсована їжа, вікна відкривати там чомусь не можна було, брудно, панянки не лежать а валяються в купах незрозумілого шмаття. В тому місці я вперше воголос промовила кілька крепких багатоетажних матюків, тихо заплакала і рушила до Йосипівни в кабінет, сваритись, доносити шо так не має бути.

Ясне діло, донести нічого до неї таки не вдалось, але в іншу палату таки поселили. В ній була присутня дівчина, назвемо її Н., років 25, хвора на СНІД, з пухлиною в голові, без одної легені вже, лежала в тій палаті другий рік, туберкульз її доїдав (саме тому й доїдав). Хороша, сильна, проте весела, наочний приклад того, як в такому лайні можна залишитись людиною. В іншої дівчини була ломка, з нею я не встигла познайомитись. Окрім них ще були дві хворі на легку форму туберкульозу панянки - Жужа і Ліза, особи без постійного місця проживання. Хитрі, скажу вам. Зимують в тубдиспансері, їдять що дають, хто хоче підліковується, на літо з своїми скромними пожитками йдуть в мандри, з настанням холодів знову повертаються. Запах в палаті теж не з приємних, чистоти не помітно, але куди краще ніж в попередній.

До самого процесу лікування ніхто не придивляється. Заставили одним махом випити всі ліки, зробили три уколи і поставили капельницю. Між іншим у Києві ці процедури проходять протягом доби.

Прямо на ліжко світило весняне сонце... Млосно, жарко. На прохання повісити штори, які, як вияснилось, перуться ще з осені, мені відповіли щось типу: "не розтопишся, в мене он трупи лежать, чекають, а то штори якісь..." Потім у вухах заспівали Гадюкіни "Скоро, скоро ми побачимо Христа" і я відійшла. Повернулась вночі, бо по ногах бігала миша, а в сусідній палаті тривало таке собі п'ятничне паті. Регіт, крики, бійка здається... За що купують алкоголь? Бог його знає. А я знаю де купують. Медичним спиртом приторговують милі молоденькі медсестрички, 10 гривників за "пузирь", або за кілька метрів від лікарні на "точці". Там вже 15 гривників, але "хароша".

Ближче до ранку " добре кірнувших" Жужу і Лізу привели хлопці з сусідніх палат. Ну як привели... Присунули по підлозі, майже голих і просто таки швирнули в палату. Чула, що місця зустрічі - то ванна кімната, у випадку якщо сусіди не дуже проти - статеві акти здійснюються прямо по палатах, влітку - у парку біля лікарні. Далі - ранок. Дикий перегар в кімнаті, купа свіжого людського лайна під дверима - таким чином тамтешній місцевий авторитет позначав палату з новенькими. В чому там логіка, зрозуміти не дано. Туалети, гірші ніж вуличні, обпльовані, об... Ну, не буду описувати. Завдяки величезній любові Йосипівни до бабла то був мій перший і останній ранок в тому місці.

Пройшов час, я вижила, а диспансер все не міняється. Змінили, правда, керуючого. Він в свою чергу змінив вхідні двері, почав ремонт у коридорі. Але, чорт забирай, кому ті твої двері треба??? Кому вони треба? Піднімись на останній поверх! Там людям дихати нічим, там справжнє лайно розмазане на стінах, там спиртом торгують, та там тр*ахаються без зупину у всіх на очах!!! Йосипівна, дякую за психологічну травму. Маю надію, що вищі сили існують і всі відповідальні, що поклали великого члена на тих людей і ту лікарню горітимуть в пеклі в окремому віп-котлі. З підвищеною температурою.

Дякую за увагу, будьте крепкі.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

  • Відповідей 71
  • Створено
  • Остання відповідь

Цікава розповідь. Мені так здалось, що до хвороби ви жили непогано - людина яка звикла до бід до труднощів, не буде вбачати у побутових питаннях чогось особливого..

Мабуть, і здоров`я не сильно турбувало.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Цікава розповідь. Мені так здалось, що до хвороби ви жили непогано - людина яка звикла до бід до труднощів, не буде вбачати у побутових питаннях чогось особливого..

Мабуть, і здоров`я не сильно турбувало.

і до чого тут це? хочеш сказати, що для тебе нормальне таке життя (як описано ТС), що в лікарні, що вдома?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Хммм... Пару разів пробігав цього року по четвертому поверсі в тому числі - до побуту не придивлявся, але такого жахіття що АЖ, то не бачив.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Цікава розповідь. Мені так здалось, що до хвороби ви жили непогано - людина яка звикла до бід до труднощів, не буде вбачати у побутових питаннях чогось особливого..

Мабуть, і здоров`я не сильно турбувало.

я б подивився на тебе, якби тебе не турбували побутові питання за таких умов.

там здоровий має всі шанси захворіти, а для хворого в таких умовах взагалі не лікарня, а хоспіс.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Отже, почалось все просто - бронхіт, чи то запалення, чи то обструктивний бронхіт... Мені того так і не пояснили. Місяць, другий, таблеточки, сиропчики, депресія, слабкість. Поки в один прекрасний день пана дільничного осяйнуло - "...А поїдь но ти в тубдиспансер. Бо щось твій бронхіт мені не подобається."

Приїхала. Знімок, година очікування, і тадададаааам - туберкульоз легені, при чому вже, цитую, "не свіжий". Питання - на що дивились лікарі в поліклініці, коли мене слухали? На цицьки? Ну далі кілька днів як в тумані - шок, сльози і соплі.

я звичайно не лікар і не Ванга но кашель без причини більше місяця то явно не бронхіт...

і чому ваш дільничий лікар раніше не направляв на флюроографію?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

я звичайно не лікар і не Ванга но кашель без причини більше місяця то явно не бронхіт...

і чому ваш дільничий лікар раніше не направляв на флюроографію?

я теж не лікар, але є така річ як ХРОНІЧНІ захворювання. Бронхіти, трахеїти, ангіни і все решта можуть бути хронічними. І час від часу давати рецидив. Повірте, в кожного з нас хронічних болячок дофіга і трошки, тільки не всіх про них знають чи відчули їх вплив.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Отак читав ...і ніби сам опинився там ((( Це просто жах.

І це те місце куди люди приходять за допомогою за свої ж кровні ?

Бо безплатного ж в нас нічого немає. Хоча медицина в нас безплатна - лікарі відправляють з бумажками на касу щоб платити благодійний внесок. Я уявляю що буде якщо відмовитись - можуть залікувати (((( І це було в звичайній лікарні Луцька . А коли розмовляв з одним лікарем, по типу навіщо ж ви берете з людей гроші, це ж неофіційне хабарництво ? То почув у відповідь - хочеться ще попрацювати тут, а потім сказала що також вже все дістало . Хоча це також не виправдання.

Як сказали в одному фільмі, Неважливо хто в даний час в країні буде государем, за свої справи і душу відповідати перед Богом будемо тільки ми самі, і ми незможемо сказати, що нас заставили.

Я веду до того, що по тексту вище видно,що не тільки головний лікар винний в створенні такої ситуації ( хоча по більшій мірі він ), а й в простих медсестер вже немає того відчуття своєї значимості, що вони рятують життя людей, дають їм надію на життя, залишилось просте заробляння грошей ...готовність продати все заради кольорових бумажок. Це сумно (((

ТС повністю вірю і співчуваю що вона потрапила в такі жахливі умови. Надіюсь в неї все буде добре та бажаю міцного здоров'я.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Хммм... Пару разів пробігав цього року по четвертому поверсі в тому числі - до побуту не придивлявся, але такого жахіття що АЖ, то не бачив.

Пробігати мало. Ви заночуйте хоча б один раз. "Дивний світ" відкривається з настанням ночі)

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

В мене немає підстав не вірити ТС-у.

В далекому 2006 році мій тесть після перенесеної рік тому операції з видалення прямої кишки (рак), впав з драбини і вдарився грудною клітиною. після того в грудях постійно боліло. Зробили флюорографію - чорна пляма в легенях. Діагноз - туберкульоз. Термінова госпіталізація в хмельницький обласний тубдіспансер (знаходиться в 20 км. від Хмельницького). Хоч тесть і не потрапив до особливо хворих, його можна було відвідувати, так от з його слів, там ситуація схожа, бруд, сморід, розврат, персонал відноситься до паціентів як до живих мерців, бидла. Як визначали чи то туберкульоз: дають термоядерні ліки і спостерігають, зменшується пляма чи, ні. Через тиждень на тестя важко було без сліз дивитись. Ми знайшли зв'язки в обл.лікарні і швидко забрали його з того пекла. Після чисельних діагностик, виявилося, в тестя неоперабельний рак легень, а не туберкульоз. Через рак згодом він і помер.Царство йому небесне.

Наша медецина, нажаль, в основному це не допомога, а бізнес-проект. Якщо ти хворий, не маєш грошей, ти помреш!!!

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Наша медицина, нажаль, в основному це не допомога, а бізнес-проект. Якщо ти хворий, не маєш грошей, ти помреш!!!

Якщо ти здоровий, маєш гроші, ти помреш!!! (Є ж купа випадків, н-д: звернувся в лікарню з нежиттю, побачили, що є гроші - залікували всякою сранню до смерті((()
Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Все залежить від керуючого, так може й взятки беруть деякі але видно куди ті гроші йдуть, а там треба просто того керівника який до такого допустив закрити в трупарні літом, нехай там "охолоне" трохи подумає.

Раз такий керівник то навіщо ти тут треба, якщо не вмієш писати листи й просити гроші в бізнеків, то грош тобі ціна.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Жах, я знав що медецина в нас не ахті, але щоб на стільки?!

ТС, як зараз із здоров'ям?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

нічого собі. Та в таких умовах дійсно можна ще на додачу психологічну травму отримати. А нормальні люди там не лікуються?

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

нічого собі. Та в таких умовах дійсно можна ще на додачу психологічну травму отримати. А нормальні люди там не лікуються?

А ТС не нормальна людина?. Звичайно, що лікуються. Немає у нас окремих тубдиспансерів для алкашів, бомжів, наркоманів, спеціально амністованих зеків, щоб вони своїми смертями не псувати статистику в тюрмі і окремо для нормальних.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

нічого собі. Та в таких умовах дійсно можна ще на додачу психологічну травму отримати. А нормальні люди там не лікуються?

Нормальні, не нормальні - так ділити не можна. Люди, скажімо так, не звиклі до тих умов переважно методом хабарів, скандалів і подібного йдуть лікуватися додому, або на поверхи нижче. Хоч то і не зовсім законно

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

ну не чіпляйтесь до слова

я мала на увазі, що ТС описала тільки одну дівчину, яку б я назвала нормальною, а остальні типу або цигани або бомжі, або наркомани, ну не повертається в мене язик їх нормальними назвати

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Alja,

Як зараз у вас з здоров'ям?

Дякую, я хворобу перемогла. А от всім тим кого Бог не вберіг від подібного лиха хочу побажати багато сил і терпіння для боротьби з дурною системою, дурною хворобою і дурними людьми, бо речі описані вище - то лише крапля з моря бруду, який виливається на хворих.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

НАйбільша проблема нашої медицини - повна БЕЗВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ майже усіх лікарів хто там працює... Усіх тих - на кого ми покладаємося... Лікарі на сьогодні - ні за що не відповідають - ви лише вдумайтеся - НІ ЗА ЩО !!! Це лише в Україні можливо... Пройшли ті часи коли їх за неправильно поставлені діагнози, неправильно призначене лікування і т.д. вздрючували по повній, і їх і їх керівництво...

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

У нас феноменальна корупція і феноменальний грабунок бюджету. Медицина - один з лідерів. При відсутності вищеназваних чинників у нас було б щось на зразок Польші, можливо трохи нижчого рівня. Але б і лікарі заробляли і хворі б отримували на порядок вищий сервіс. Маємо те що маємо. Наприклад, рентген кабінет в якому працює мій брат більше десяти років тому поремонтували за 300 000 грн. По ходу побілили стіни, встановили новий сральник з найдешевшою плиткою. Коли йому принесли акт на підпис він офігенськи здивувався:) Так по всій Україні.

Лікарі часто скаржаться на малу зарплату, мол там назаході огого... Але на заході вчаться не за хабарі і до трицятки, чи навіть дальше. Залазять в кредити по самі помідори, оплачуючи дорогуще навчання. Потім знову кредити на кабінети і медобладнання, ящо приватна практика і завоювання авторитету в пацієнтів. То до звіздєца дороге задоволення.

Бо тільки у нас установка МРТ, яку за мільйони купує держава на наші податки, є приватною власністю начальства лікарні, поряд з усім наяним і ненаявним, видимим і невидимим майном державним майном, яке має забезпечувати якісну безоплатну медицину. Мільйони гривень виділяються щомісяця на нашу область для закупівлі лікарств, препаратів і обладнання. Хтось бачив безкоштовні лікарства в лікарні? А я бачив як купують дійсно дорогущі і необхідні препарати за державний кошт, тільки чи хворий знає про це, що держава про нього турбується?

Це афігенське життя: приватна фірма в якій коштом платників податків оплачується світло, вода, опалення, ремонти, обладнання і навіть заробітня плата працівникам. Ви думаєте їм потрібна платна медицина, реформа? Та ніфіга їм не потрібно, аби було так як є.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Аля, вибачте, але ще допишу. Знайомий дядько поїхав робити шунтування в Польшу бо там йому виходило дешевше ніж в Луцьку запропонували і якість, з гарантією без лотареї. Притому що все шунтування держава Україна оплачує сама.:) Отака безоплатність синів Гіпократа.

Посилання на коментар
Поділитись на інші сайти

Заархівовано

Ця тема знаходиться в архіві та закрита для подальших відповідей.




×
×
  • Створити...